Один день з життя Яги.

Кажуть, була колись і баба дівкою. Отак і Яга, хоч у пам’яті людській збереглась вона каргою із ногою кістяною, та був час, коли була Ягиня юнкою, в міру фігуристою, і міру привабливою. Ледве дочекалась дня народження, коли офіційно до неї могли вже засилати сватів. Очі насурмила, щоки буряковим соком натерла, найкращу одежину одягла. Сіла коло вікна, виглядає…

День сиділа, два сиділа, три… Місяць сиділа, місяць і один день… А тоді плюнула і пішла, як у дитинстві, тобто місяць назад, на прогулянку. Босоніж по росяних травах бігала, жабок у місцевому ставочку ловила, вінки з чортополоху плела, суницю жменями до рота запихала, навіть на дуб залізла, щоб порахувати пташенят у воронячому гнізді. Повернулась додому… ще та красуня. Мокра, брудна і розпатлана. А у горниці - гості! Кощій та Лісовик свататись прийшли! То жодного, то аж двоє! Ягусю побачили - скривились, мов щавлю з’їли.

А батько суворо брови зводить та вус підкручує.

- Коли б хтось один прийшов, - каже, - може, я вже б і віддав моєї кровиночки руку, і другу, і тре… тьфу!.. і серце, і усі інші органи. А тепер доведеться вам конкурувати і добиватись прихильності Ягусі. Час вам даю до заходу сонця. Кого вибере - за того й заміж піде!

- Стоп! - вмішалась Яга, виставивши вперед брудну долоню. - Оголошується технічна перерва. На годину.

Через годину перед гостями стояла вмита й одягнута у чисте дівчина з бісиками в очах, лукавою посмішкою та русою косою до пояса.

- Я готова! Починайте!

І почалося. Наперебій Кощій та Лісовик почали себе вихваляти і опонента топити, поки у Яги й вуха зів’яли.

- Досить! Досить! Я вже зрозуміла, які ви безпрецедентно гарно-погані! Оголошується перерва на обід!

Замкнулася у світлиці, вареники наминає і думу думає. Коли б один був жених, то й добре. А як тепер вибрати? Кощій - високий, стрункий, інтелігентний, гладко вибритий і багатий до непристойності. Лісовик міцний, дебелий, позитивний, кудлатий, з веселою бородою, що стирчить урізнобіч. Обоє симпатичні, та вибрати можна лише одного…

Після обіду нагукала женишків, тільки попередила суворо:

-  Досить себе вихвалювати, а суперника наярювати. Покажіть себе у ділі. Оголошується букетно-цукерковий період. Все, вільні.

Женихи перезирнулись, здвигнули синхронно плечима і залишили світлицю. А через деякий час з’явились із букетами. Кощій приніс чорну троянду на довгій ніжці у прозорому папері (точно, десь спер, бо досі Яга такого не бачила), а Лісовик притягнув величезний оберемок лісових квітів.

Узявши троянду, Яга пальця до крові проколола гострим шипом, а з лісового оберемка вилетіла бджола і вкусила дівчину на виданні у самий кінчик носа. Добре, що на бджолину отруту алергії немає, ніс майже не розпухнув, зате болів і чесався. Ягуся винесла букети на смітник і повернулась до женихів.

- А цукерки де?

Кощія та Лісовика мов корова язиком злизала, а Яга отримала перерву на лікування носа.

Незабаром женихи повернулись.

Лісовик приніс цілу тацю, на якій лежали саморобні цукерки з лісового меду, лісових горіхів і, знову ж таки, лісових сушених ягід. На жаль, Яга меду не любила, тому відклала презент подалі, може знадобляться гостей частувати.

Кощій притягнув пакетик тягнучок і, здається, не надто свіжих. Жлоб. Ягуся як узяла одну до рота, так зуби злиплися і розмовляти ніяк. Знаками випроводила вона женихів, показуючи, що очікує їх з подарунками. А сама зайнялась порятунком зубів від тягнучих цукерок. От нащо їй цей багатій, коли він такий жлоб? Щоправда, ставши дружиною, вона б свої правила завела і на собі не економила… Шикарні меблі, модні сукні, дорогоцінності… Тільки ж він зі свого замку не випустить, так і сидітимеш у дорогоцінностях, кукуватимеш. А у Лісовика - простір, свобода, пригоди. Як вибрати?

Женихи знов повернулись.

До Кощія нарешті дійшло, що інвестиції у майбутнє не слід жаліти, і він притягнув майбутній нареченій шикарний оксамитовий футляр, у якому красувався незрівняний гарнітур із золота з рубінами: кольє, серги та браслет. Отут вже Лісовичку суперника не перебити! Ваги у серці Яги швидко схилялися на користь Кощія.

Надійшла черга Лісовика, він із загадковою усмішкою поставив перед майбутньою нареченою короб. Та що він може протиставити подарунку Кощія? Гігантський боровик чи, може, гілочку омели на щастя?

Зміг. У коробі вовтузилось місячне лісне кошеня чорної, мов ніч, масті. Очі в Ягусі засяяли від радості, коли вона витягала малого м’явкала. Оце так подарунок! Живий, м’якенький, теплий! Як же вона котика цього любитиме, доглядатиме! Куди тому коштовному гарнітуру!..

- Оголошується перерва на влаштування подарунка Лісовика, - оголосила Яга.

За час перерви, пестячи любеньке кошенятко, дівчина вирішила, що слід спробувати хоча б, як женихи цілуються. А що? Поцілунки - це дуже важлива справа у шлюбі. Отут все й вирішиться.

Наказала Лісовикові сидіти у світлиці і носа не висовувати, а Кощія запросила на променад лісом. Спочатку чинно йшли стежиною, під ручку, потім Яга розвернулася і потягнулась до жениха соковитими губами. Кощій дурня не клеїв, одразу припав до вуст юної красуні. Цілувались вони довго, змістовно, з усілякими «хранцузькими» штучками. Тільки дводенна щетина кололася немилосердно. Завершивши випробування, Яга повернула додому, і жених так само чинно провів її, рук не розпускаючи (бо сам ще не надто розпустився на той час).