Глава 11

Пройшло уже більше місяця дружби Марка і дзи чена вони стали не розлий вода, проте дівчиною я була їм обом, а на мою думку лише дзи чена, одного разу коли я повернулась з роботи додому, дзи чен і Марко обговорювали хто з них поїде в бар веселитись, щож поїхали таки двоє, Марко повернувся додому один, дуже і дуже п'яний, я спитала де Дзи чен, на що Марко сказав що той не прийде казав що буде веселитиись до ранку, я не знала що робити з тим придурком, тому завела його на кухню і пригостила його антиалкогольними ліками, я вирішила його перетягти на ліжко мого хлопця, проте сталося не поправне, він тут же встав рівно, все ще похитуючись почав торочити якусь нісенітницю, врешті решт він підійшов до мене, притягнув до себе, і дуже сильно обійняв

-чого ти так далеко, ти моя... Чуєш Мія ти моя і тільки моя, я нікому тебе не відам. Говорив він пяними словами. Я намагалась вирватись і умостити його в ліжко, але він пхнув мене на ліжко, і впав на мене,.... 

-ти моя ти тільки моя... 

Повторював він ці слова, врешті він мене силоміць поцілував, він підвівся розтібнув сорочку, і викинув її в сторону, і кинувся мене цілувати, я знала що він пяний і не може контролювати себе, вирватись не могла бо він 50 кілограмовий чи то 60 кілограмовий, так пройшла наша ніч, врешті коли він заснув я одягала його і себе, вийшла з номера, але наткнулась на п'яного дзи ченя, коли він мене побачив одразу притис до дверей і поцілував, він не давав проходу, дихав на мене своїм перегаром, і тримав за руки, він сильно мене обійняв, настільки що ледь не задушив, я все-таки вирвалася і пішла на вулицю, вже був майже ранок, я сиділа і думала що мені робити з цими двома, повертатись додому я ще не хотіла але все пішла, зайшовши в номер що я побачила, страшенний бардак, всюди розкидані речі, пляшки, якісь обгортки, поприбиравши усе я вирішила зайти в свою кімнату, і щож я там побачила, двоє янголяток, пяних як не знаю що, лежать разом в трусах, міцно обійнявшись, Марко був обмазаний моєю червоною помадою, а дзи чень з ніг до голови обмальований маркером, я вирішила їх свотографувати, коли нарешті свотографувала вирішила їх розбудити... 

-голубочки мої, підьом.... 

Я говорила ці слова геть не радісно адже пам'ятаю ніч з Марком, не хочу щоб це повторилось знову. Я намагалась їх адекватно розбудити, але коли вони відкрили очі то обоє ледь не знесли мене з ніг, з переляку... 

-що ти тут робиш... Так стоп це ж моє ліжко, міркував в голос дзи чен...

-стоп де я, і чому на мені помада, дзи чен це ти зробив, я тобі зараз.... 

Обоє почали бігати по кімнаті, але врешті дзи чен придумав, сховатися за мене, я вирішила захистити його... 

-досить тобі... Це наша з ним кімната, подумай ти обмазаний помадою, чи не варто спершу вам обом вимитись,і випити таблетку від сп'яніння. 

Обоє задумалися, Марко час від часу заглядав на мене схоже він усе пам' ятає, але я уміло приховувала усе, дзи чен задумався він теж усе пам'ятає, проте з рештою я відправила обох, і вони смирно пішли у ванну...