Глава 10

Я допомогла йому оклигати, і прийти до себе, ми тепер були не розлий вода, разом ходили на роботу, в кав'ярню, додому, і наші стосунки з кожним днем ставали все тіснішими і тіснішими, але майже усе зіпсує Марко. Він не полетів в Ню Джерсі, а просто супроводжував когось на літак, ми зустрілись зовсім випадково, Марко йшов в нашу сторону, а ми назустріч, спершу Марко пройшов повз нас не впізнаючи, проте зупинився і оглянувся назад крикнувши моє ім'я, мій хлопець оглянувся проте я попросила його не робити цього, ми просто пішли далі, але він підбіг до мене і схопив за руку... 

-Міє... 

-ей ей ей куди руки тягнеш, забери руки від моєї дівчини... 

-дівчини... Міє що це означає... 

-не важливо що вона тепер моя, і більше нічия, ясно тобі.. Хлопець почав відстоювати мене у Марка... 

-досить вам... Марко чому ти весь час мене переслідуєш, чому ускладнюєш життя, в нас з тобою уже все давно скінчилося, я не твоя а ти не мій, перестань сваритись я не річ якою можна торгувати, я теж маю свою думку.... 

-ти права.... Тебе звуть Марко правильно... 

-так а тебе як... Каже протягуючи руку 

-дзи чен... Приємно познайомитись, ми можемо бути друзями, запитали обоє в унісон у мене.. 

Я розгубилася не знала що відповісти, тому просто сказала так можете. Вони двоє забули про мене і кудись пішли, мені це зіграло на руку, я спокійно повернулась додому, і лягла спати... Хлопці веселилися цілу ніч в барі, за випивкою. Дзи чен повернувся пізно та іщей п'яний, я хотіла йому допомогти, проте він чогось пішов до холодильника, витяг звідти цибулю і ще якісь довочі, і зробив щось схоже на людину і сказав мені, що це відтепер його брат, він довго розмовляв, з тим що було на столі, поки врешті не заснув. На ранок коли він прийшов в себе, я розповіла йому про нічні пригоди...