Глава 6

Пройшоло уже три місяці, від того часу як я познайомилась з Марком, у школі у мене було багато друзів, і вчителі мене любили бо я старанно вчитись, батьки знову воз'єднались, я стала почувати себе щасливо. До одного дня, я  почала помічати що Марко почав спілкуватися з багатьма дівчатами, і всі кого я питала казали що вони його дівчина, я дуже стривожилась і зрештою вирішила розстатися з ним. 

-слухай є одне діло до тебе... 

-яке кажи.... Вислухаю і виконаю все.... 

-нам треба розстатися... 

-що??? Чому де я накосячив... 

-ніде.... Не важливо... Ми просто ростанемся. 

Я заблокувала його, і видалила його номери, щоб він не переслідував мене, мені дуже допомогли батьки, тато і мама сказали що ми їдемо до моєї сестри в Норвегію, бо у батьків було купа справ у цій країні, перш за все батьки пояснили мені що ми виїжджємо завтра ввечері, тому я повинна піти в школу і попрощатися з усіма, як я не хотіла цього робити, адже саме цього Марко і чекав, але і ослухатись батьків я не могла. Тому на наступний ранок я пішла до школи, знову нехотя зайшла в ці двері, і зайшла в клас, на щастя  Марка там не було, я попрощалась з усіма, і вийшла з класу, але на когось наткнулась, це був Марко, я обережно відійшла і обійшла його, але він взяв мене за руку і  сказав

-куди ти.... 

Я мовчки стояла, він відпустив мене, і я просто пішла, коли я повернулась додому батьки саме мене чекали, ми разом зібрались і вийшли з готелю, ми підійшли до машини і почали упаковувати усе у багажник, раптом хтось крикнув моє ім'я, я обернулась і побачила Марка, я хотіла було сісти в машину, але він підбіг привітався з батьками і відвів мене. 

-відпусти.... 

-чому ти їдеш, через мене так. 

-це уже не важливо... Між нами нічого не може бути.. Ти це знаєш... 

-але що сталося, чому ти вирішила так швидко позбутись мене... Я звичайно і сам хотів позбутись тебе, але ти перша, це зробила. 

Я не звертала більше уваги на його слова, мені було вже всеодно, він стояв і диаився мені в слід, я лише сіла у машину і більше не дивилась на нього. 

"Марко" 

Вона сіла у машину, мені було боляче це бачити, але лише так я міг позбутись її, я знав вона зненавидить мене, але як же я хотів щоб вона подивилась на мене в останній раз, або хоча крапельки сльози прокотилась по її обличчю, але ні вона тримала себе в руках, і не здалася. Я йшов думаючи чому я пішов на таке, чому я вирішив позбутись такої хорошої і доброї дівчини, яка піклувалась про мене, перев'язувала мені рани, давала трави, і лікувала мене наче справжній лікар, я шкодував за сказані мною слова, і тому вирішив будь що знайти її і вибачитись за ті слова, можливо ми б мали шанс почати усе з початку, але як я її знайду адже вана полетіла в іншу країну, і знайти її буде важче тому єдиним способом дізнатися де вона, подзвонити її мамі. 

Гудки:

-слухаю.. Показав тихий голос жінки. 

-добрий день, я Марко друг  і хлопець вашої доньки... 

-Я знаю, що ти хотів... Кажи... 

-яяяя.... Яяя б хотів знати де ви, щоб зустрітись з нею і вибачитись за свої слова, я спричинив їй біль і шкодую за це... 

-хлопчику мій милий... тобі це точно треба, вона не хоче тебе бачити, їй зараз дуже зле... 

-Я знаю це через мене з нею таке, прошу скажіть де ви.... 

-гаразд... Тобі потрібно летіти в Норвегію, місто Осло, готель у центрі міста називається "De zon in de schaduw", номер кімнати Мії 23...все запам'ятав... 

-так... Дуже вам дякую...