Розділ 8.Навряд чи він сам до цього додумався.Ч.3

------Яся----------

-Розслабся.Це місце для них недосяжне.Я тут серйозно попрацювала перед твоїм приходом.А це,- вказую на букетик знайдений нею,- просто забавки.

-Розказую.Моє терпіння не безмежне,-закомандувала я.

-Це вони.Це все вони.Принесли книгу з обрядом.Наказали зібрати все необхідне.Верс..верстат…

-Принесли під двері,-перебила її,що поквапити розповідь,-розкажи мені щось,що я не знаю.

-Ще треба було зв'язати третього ,бо вони сказали ,що той заважатиме…

-Третього?Високий такий чорнявий з вічно незадоволеним обличчям?- нарешті вона мене зацікавила.

-Обличчя його не встигла роздивитись ,але в основному так.Я його зв'язала сильними чарами.Але це вплинуло на темного і довелося послабити пута…

-Той третій де?В твоєму притоні.А де ще йому бути,-питаю я й сама ж відповідаю,- Ну і нахіба тим двом це все?Є думки?- питаю паралельно набираючи повідомлення Харитону.

-Я точно не знаю.Вони при мені мало говорять.Але все це пов'язано з Ладою Велес.Вона успадкувала могутній дар,але не усвідомлює його.Вони хочуть схили її на свій бік.Тільки вона може дати волю темному,адже він проклятий вже багато століть.Вона має силу звільнити його.

-Не те щоб ти сказала мені ,щось нове,але дякую.Зараз сюди прийде той хлопчак ,що приволік тобі верстата ти скажеш йому ,що це ти покопирсалася в його долі.Про Велес й того третього в деталі не вдавайся.

Через хвилину до нас приєднався Тоні.Циганка розповіла йому рівно стільки скільки я веліла.Зайва інформація зараз ні до чого.

-Чудово.Ми знаємо ,як ви зламали мою долю,-хлопець покосився на Аврелію,-В когось є ідеї як це все виправити?

-Є.Ця люб'язна пані вже розповіла мені як що робити,- усміхнулась я.

Циганка тільки здивовано підняла брови,але не сказала нічого.

-Зараз їдемо до неї в салон.По дорозі розповім план дій.А зараз,якщо твоя ласка, піди замов для леді якийсь десерт.Вона чекатиме нас тут,- натякаю ,що нас слід залишити в двох.

Тоні мовчки відійшов.

-Слухай мене уважно.Ти сидиш і не висовуєшся.Тут ти для них недосяжна,- прошепотіла циганці підіймаючись з-за столу.

-Ходімо у нас мало часу,- я потягла Харитона на вихід.

-То який план?- спитав хлопець натягуючи шолом на голову.

Хмм.Навіть без істерики цього разу.

-Потрібно зняти печаті з твого верстата і повернути його на місце.

-Звучить дуже просто.І ми знаємо як це зробити?

-Авжеж циганка дала детальну інструкцію.Тільки один нюанс…Це можеш зробити тільки ти.

-Я готовий,- без роздумів і зайвих запитань відповів хлопець вмощуючись позаду мене.

Взагалі-то Аврелія жодних інструкцій не давала.Ба більше, вона певно й сама не знає що робити з цим усім.По-друге, я б прекрасно впоралася і без нього.Так було би простіше і надійніше. 

Але мою участь у цьому всьому треба мінімізувати.

—------------------------------------------------------

—-----Тоні—---------------

  Знов цей гидкий салон.Мені ще довго в кошмарах буде ввижатися цей поріг...Брр.Чим я думав коли повівся на таку дурницю.Ідіот.

  Яся вдихнула мені мішечки з якимось бадиллям.І пляшечку “тільки на екстрений випадок”.Про вміст флакона і що ще екстренішого може статися я питати не став і те,як вона так швидко стала експертом в цьому всьому.В циганки не було при собі навіть сумочки (я бачив як та зайшла в кафе).Так що стара аж ніяк не могла передати все це Ясі.

До цієї дівчини в мене назбиралося купу питань.Вона підозріла аж занадто.В найдивніше те,що коли вона мені щось каже ,я їй абсолютно довіряю.Цікаво чи не заведе вона мене в ще більшу халепу.Хм…Вибору в мене нема.Або послухатись цю мутну Ясю,або зізнатися Ладі.Треба було обрати другий варіант.Але коли ж це я обирав раціонально?

Двері гидкого салону були не замкнені.Мені вже лячно ,а ще поріг переступити не встиг.Зібравши залишки самоконтролю я зайшов всередину.Минулого разу це місце здавалося меншим.Ми з Ладою були на рецепції і в кабінеті ворожки.Як виявилося тут є ще ціла купа кімнат.Як я тоді цього не помітив?Відчинивши сусідні від кабінету двері я потрапив в велику кімнату заставлену стелажами з книгами.Багато ,багато книг.Судячи з заголовків окультних.Лада б зависла тут надовго.Так досить роззиратися.Треба поспішати.В іншому кінці бібліотеки були ще одні двері.Відчуваю себе Алісою в задзеркаллі.Якщо за тими дверима будуть ще двері я не здивуюся.Ще дверей там не було,як і вікон.Якась комірчина.Вмикаю ліхтарик на мобільному й роздивляюсь.Знайшов вимикач.Клац.А от і хоч якесь освітлення.Таке собі ,але це краще ніж нічого.Для комічини ця кімната явно завелика.Нащо взагалі комусь знадобилася така велика кімната без вікон?І тут порожньо.Чудово.Далі що робити?Я вже хотів розвернутися,але помітив якийсь шурхотіння.В дальньому кутку кімнати щось було. Тьмяне світло самотньої лампочки туди не діставало.Знов вмикаю ліхтарик й несміливо ступаю вперед.Сказати ,що мені було страшно - нічого не сказати. Підійши в притул до джерела шуму я полегшено вдихнув.Чудовиська там не було.Це була людина.Чоловік.Напів притомний.Він сидів спершись не стіну.

Я присів навпочіпки,щоб краще його роздивитися.Й легенько постукав його по плечі

-Ей.Ти мене чуєш?

Відповіді не було.Очі чоловіка були розплющені.Він перевів не мене погляд.Але нічого не сказав.Він був практично нерухомим тільки раз по раз пошукрябував по підлозі кінчиками пальців однієї руки.

На ньому щось зблинуло.Я направив ліхтарика на блискучу деталь і зрозумів ,що воно не НА ньому, а В ньому. Його плече проштрикнуте металевим предметом з якимось візерунками.Дуже детально роздивлятися я не став ,бо від вигляду крові мене може знутити.Стоп.Кров.Де власне кров?Я звичайно не медик,але й мені зрозуміло,що з таким пораненням він мав би стікати кров'ю.Але її не було ні на ньому,ні поруч.От трясця!Я присвітив стіну за ним.Цією металевою штукою його прибили до стіни.Тобто плече пробите наскрізь!І ні краплі крові?!Ще й чувак при свідомості.Трясця!!!Хто це бляха такий?