14

Та вже не готувались

Вони когось спіймати,

Бо всі перелякались

І треба їм тікати.

Лишилися хоробрі,

Підступні.

Ті хто вижив.

Пійшли шукати відьму,

Що їх хотіла вижить.

Рішили розділитись,

Що б взяти у облогу.

Не зможе від них скритись,

Не прийде допомога.

Одні пийшли на північ,

А інші пійшли сходом,

А треті залишились

Чекати під порогом.

Яґа такого ходу

І зовсім не чекала,

Пійти злякати перших

Ведмідю наказала.

А тих що пійшли сходом

Вона за ними пійде.

Підступний задум з годом

До неї пізно дійде.

І під покровом ночі

Тікали всі звірята.

Почáлася пожежа.

Горіла їхня хата.

Але кільцем полону

Вогонь хотів їх знищіть.

Горіли всі дерева

До самого горища.

Вже нічим майже дихать

Вогонь все блище й блище.

Косулі, ліси, білки,

Зайці і навіть миші.

В полоні опинились

Їм нікуди тікати.

І їх маленкі дітки,

Малі лісні звірята

Зібрались на полянці

Що б смерть свою чекати.

Вовки із кабанами

Та óлені сохаті.

Ведмідь тримав косулю

Що б та в огонь не лізла.

Вже стало їм спекотно

Неначе серце стигне.

І тут Яґа

По між звірят

В середѝні стояла.

Згадала батька,

Свою мать,

Що пісні їй співала.

Що б заспокоїти її

Вона допомогала.

І та стояв поміж звірят

Їм гучно заспівала:

-        Моя маленька ти донька

Не бійся ти нічого.

З тобою матінка твоя

Жене Бабая злого.

Що б він у темну

Темну ніч

До тебе не підкрався.

Намочемо водою пліч,

Що б в плечі не кусався.

Помиємо тобі живіт

Водою прохолодной,

Насниться хай

Тобі політ,

Бабай пійде голодний.