9

Так .

Парубка бачила точно вона.

Це він,

Що на пруді зьявилась волна.

Коли ще малою

Яґа підростала,

В душі десь далеко

Його покохала.

Згадала вона

Ті далекі часи,

Та тепер вона жінка.

Неймовірной краси.

Дивилась на нього

Сховавшись в кущах,

А той пробігав

Наче в рясі монах.

І він крізь корягу

Якусь зачепився,

До долу упав,

До оврагу скотився.

Та тільки піднятися

Знов  захотів.

Як чує Яґа

Хтось біжить із кущів.

Та із лука стрілою

По хлопцю влупив.

Стріла попадає

Хлопчині в живіт .

За нього схопився

Бо той дуже болить.

А той печеніг,

Що з кущів вибігав

Від болю у спині

Він сам заорав.

В саму поясницю

Яґа кидає ножа

І той печеніг

Вже біжить не спіша.

Навколішки падає

Той печеніг.

Яґа нож витягає

І бьє йому в бік.

Так декілька раз

Той момент повторяє,

А той печеніг

Верещіть не вмирає.

І чує Яґа ,

Що ще хтось поспішає.

Життя печеніга того залишає,

Від тіла душа його покидає.

Яґа несподівано

Теж відчуває,

Що вбила його,

Але ніж не кидає.

Сильніше в долонях

Його все стискає,

А серце стучить

І кров’ю стискає.

І впав печеніг той

Лицем до землі,

Кущі червоніли,

Бо були в крові.

Яга зрозуміла,

Що мертвий вже він,

У ліс завітав він

Сюди не один.

Відчула, що кроки

Далеко біжать.

Вона зрозуміла,

Що треба рушать.

Схопивши того скіфа між ног.

Кидає на плечі і біжить

Будь здоров.

Але ж так далеко

Із ним не втечеш,

Бо він не такий вже маленький

Авжеж.

Чи може його

На болоті сховать,

Але печеніги

Вже близько біжать.

І стріли встиркаясь

В дерева шуршать.

По заду не бачить.

Все швидше біжать.

І тут в допомогу

Вибігає ведмідь,

Немов скаженілий

Він дуже ричить.

І зуби із пащі

Показує в мить.

Отут печеніги

Одразу злякались.

Хто зміг у кущі

Швиденько ховались.

Бо так несподівано

Вискочив той,

Один печеніг

Лиш прикрився рукой.

Ведмідь його лапой

Відкинув назад,

Що той полетів

І не був дуже рад.

Зваливши смереку

Упав постулат.

Смерека маленька

Ще знов підросте,

А от печенігу

Від її дуже сзле.

Та хтось по ведмідю

Стрілу запустив.

Ведмідь зрозумів,

Що він їх не спинив.

І слід за Яґою

Тікати почав,

Гілляча ломав,

Свереписто ричав.

Яґа того скифа

Ведмідю кидає,

І хлопець

На спині ведмідя рушає.

Яґа чітко знала

Куди треба тікати,

Вони крізь болото

Починають біжати.

І тут

Оминаючи перший капкан.

Один печеніг

Заорав як баран.

Він так наступає на палку

Мов граблі,

А там на кінці булава

Бьє в коліно.

Та в іншого

Встромлює кіл,

Що з осини.

Один за одним

Починають кричати,

Бо біль дуже сильна,

Не дойти їм до хати.

Ломають кістки,

Із голови летять міски.

Все більше та більше