7

Та коник по лісу

Блукає не сам.

Десь десять чи двадцять

Із ним по бокам.

А з верху на них

Печеніги сидять.

Шуткують, сміяться

І щось говорять.

На возах в них здобич,

Колеса скриплять.

Ведмідь,кобани,

Три косулі лежать.

Вона починає

Собі міркувать,

Що буде робити,

Бо хоче помстити.

До пасток потрібно

Своїх завести.

Їз дерева хутко

Злізає вона.

Із тріском по лісу

Повзе ехо волна.

Вони зупинились

І замерли нишком.

Вона в одного із них

Кидає шишкой.

Печеніг той лютує,

Із коника приг.

Схопив за копьє

Та кидати не встиг.

Бо прямо у скроню

Влучає стріла.

Так мітко стріляти

Навчилась Яґа.

Вони заорали

По своєму щось.

Один з них побіг

Заоравши мов лось.

Він мабуть злякався,

Тікати збирався.

Та що ж то за засідка?

Хто з неї взявся?

Один із них вигукнув:

-        Рушаєм в той бік!

І пальцем лише

Показати він зміг.

І в руку йому

Влучає стріла.

-        Дивись!

Он дівчисько!

Тікає вона.

-        Ану стій дівчисько

Руда сатана.

Коняку свого

Він схопив за узда.

Спрямував в її бік.

Швиденька їзда.

Від нього тікати

Побігла Яґа.

Вона чітко знала,

Що треба робити.

На болото рушати,

І там їх втопоти.

Бо знала вона

Кудою треба бродити.

І швидко тікала,

Йому звук давала,

Що б ті з поля зору

Її не втрачали.

І він крізь болото

За нею поліз.

В коня на лиці

Від окацій поріз.

І кінь спотикнувся,

І впала тварина.

Звалившись з коня

Попадає в трясину.

Печеніг починає

Всіх гучно гукати.

Та на допомогу

Не встигають біжати.

І він потопає

В болоті рясному.

Яґа крізь болото

Тікає до дому.

В історії тій

Вона ставить кому.

В болото суватись

Не раджу ні

Дорогой до дому

Вже йшла не спіша.

Десь шорох почула

І рьов ведмежа.