3

Та доки радіють,

Счастливо живуть.

Полюють , готують

І квас з медом п’ють.

Донька їхне щастя,

Велика наснага.

Руденьке дівчисько

Яку звати Яґа.

Від батька у серці

Велика відвага.

Від мати, краса,

Біла кожа бумага.

І в житті їй

Сопутствують блага

Не підскочить

у ногу коряга.

Допоможе батькам

Якщо спрага,

Бо завжди у погребі

Є свіжа брага.

Танцює гарненько,

Така є розвага.

Кохають батьки

Дуже доньку свою,

Про те знають всі

У їхнім краю.

Вони забирали

Доньку в полювання.

Влаштовують разом

Всілякі змагання.

Скіл доньку навчав

де зброї питання

Доньки Скіл виконував

Кожне бажання.

Яґа і сама

До навчання праглá

І навичок в батька

Багато взялá.

Копьє кидати,

Із лука стріляти,

А деколи й вепра

Могла вполювати.

Дівчисько руда,

Побачила хлопця

Біля пруда.

До неї пацан

Обернувся тоґда,
Блищала від сонця

На пруді вода.

Волося руде

Освітила вона,

І навіть на пруді

Зьявилвсь волна

Обох почуття

Захлинулі з полна,
Але ж не судилося

Разом їм бути.

В той вечір

Сиділи у хатах

Всі люди.

Хто їсть готував,

А хто спати лягав.

Хтось в вогнище

Рублених дров накидав.

Та гостя такого

Нікто не чекав.

Зафиркали скрізь

Палаючі стріли,

До вежі високої

Попасти хотили.

Крізь мур перестрибував

Камінь вогонь.

І діти тікали

До материних долонь.

Жіночий десь крик.

Мабуть влучило щось.

І стріли ну просто

Ось влучать в когось.

Тікають, біжать.

Хто куди і навіщо.

Бо це печеніги

Прискакали їх знищіть.

Та ось повалились

Ворота на схід.

А Скіл взяв топор

І побіг їм на слід.

І першому

Хто залетів на коні,

Він руку відтяпав ,

ну майже в плечі.

Та іншому просто

У ногу топор.

Що той заорав

І упав на забор.