Двух-трьох печенігів
Копьєм міг змести.
Коли налітали
Ті кляті дрозди.
Він міг в лісі нишком
Тихенько повсти,
Немов той барвінок
У хащах рости.
Тихенько пройти
Крізь колючі кусти,
Минувши ворожі
Печеніжськи пости.
Несподівано в тил
Удар нанести.
Хоробрий, могутній,
Міцний чоловік.
В бою проявити
Рішучість він міг.
Він битись готов
Доки ворог не втік
По себе лишивши
Лиш жовтенький сніг.
В общіні завжди
Він сідав за круглий стіл.
Сімейний і хатній,
Його звати Скіл.
Дружина його
Також жінка гарненька.
Руді волоса,
Висока , стройна, худенька.
В будинку охайно,
Вимито все
І чистенько.
Дуже добре готує,
Соковито, смачненько.
В лісі також полює,
І дуже частенько.
З чоловіком на рівні
Може влучити з лука.
В хаті просто сидіти
Для неї це скука.
А разом вони
Дуже гарная пара.
Кохання врятує
Від любого удара.
Але і на їх шлях
Прийде міцна кара.
Вона не минуча
Від лісного пожара.
Але ж то пізніше
Чекає запара.
#9965 в Любовні романи
#320 в Історичний любовний роман
#3709 в Різне
#961 в Поезія
Відредаговано: 18.01.2021