Я звідси не поїду. Тому що люблю...Передмова Анни Лимич.

Рівненська журналістка Людмила Марчук увійшла в літературу закономірно і передбачено. Легко і впевнено піднялася зі сходинки «журналістика» на сходинку «письменництво». Презентуючи першу авторську книгу «Та що виходить на світло» (2019), до якої увійшли дві повісті і два десятки оповідань та новел, Людмила Марчук заявила про себе як професіонал, справжній майстер прози. Як нібито писала літературні твори усе своє життя.

Не минуло й двох років, як авторка завершує історичний роман у трьох частинах «Я звідси не поїду». Це сильна і хороша книга. У ній персонажі, які діють у дев’яностих в незалежній Україні та зарубіжжі, нерозривно пов’язані з долями представників їхніх родин, які боролись за вільну соборну Україну в далеких 1940-х. Долі героїв роману емоційно наснажені, їм доводиться жити й діяти в надскладних обставинах.

Сюжет роману спонукає читача до роздумів. Це книга зрілої, умудреної життям письменниці-філософа, певною мірою психолога.

Щоб правдиво показати своїх героїв у часі визвольних змагань українського народу на Волині під час Другої світової війни, не оминаючи й теми репресій, авторці треба було простудіювати ряд історичної й, особливо, мемуарної літератури.

В романі подано чимало спогадів очевидців визвольних змагань на Волині, є чимало роздумів про ті події та про непростий період відродження української державності після проголошення Україною незалежності у серпні 1991 року.

Упевнена, що ця нова книга збагатить нас зосередженим у ній цінним історичним фактажем. Безумовно, вражає непідробна щирість авторки, а головне – патріотизм, що є її визначальною рисою.

Роман особливо зацікавить тих, хто пам’ятає тяжкі дев’яності. Це роки становлення нашої держави, період, коли українці з великою надією дивились у своє майбутнє. Авторка достовірно й психологічно правильно описує той непростий період, сповнений патріотичної ейфорії, з порожніми полицями крамниць і купонами в кишенях громадян.

В романі «Я звідси не поїду» різносторонньо висвітлена болюча тема еміграції. Головним чином – через думки й переживання тих представників діаспори, які вперше приїздять у незалежну Україну через майже півсторіччя розлуки. Через приїзд цих людей ще на початку дев’яностих вимальовується приваблива перспектива емігрувати з бідної України у заможну Америку і перед головною героїнею твору «Я звідси не поїду» Яриною Ярощук. Це стало питанням не одного дня складних переживань головної героїні. З одного боку – молода жінка з малолітньою дитиною поневіряється по чужих квартирах і гуртожитках, а з іншого – її душа не може і не сміє розлучитися  з рідною землею в час, коли молода держава лише спинається на ноги. Вона бачить себе у перших рядах тих, хто повинен будувати Україну.

Вражає в романі «Я звідси не поїду» і драматична любовна історія головної героїні Ярини Ярощук. Це ще одна причина, чому вона не кидається в обійми перспективному американському кавалерові.

Авторка не прикрашає дійсність, не ідеалізує, не фантазує, а змальовує її так, як було у житті у нелегких дев’яностих. Тут всебічно показане її нелегке життя в місті, куди вона нещодавно переїхала, і далеко не ідеальні реалії життя родини головної героїні в селі.

Варто нагадати, що до роману «Я звідси не поїду» Людмила Марчук ішла непростою дорогою журналістської долі. Проявила себе і в галузі публіцистики. З-під її пера вийшла в світ ґрунтовна праця про світило хірургії, доктора медичних наук Є.М. Борового  – «Покликання боротись за життя. Є.М. Боровий. Хірург. Учитель. Людина» (2008). Це книга, яка створена на базі кількох десятків інтерв'ю з колегами, учнями та представниками родини Є.М. Борового. У 2020 році вийшла книга «Микола Сивий. В ім’я життя» – про життєвий шлях та секрети успіху відомої й шанованої на Рівненщині особистості, головного лікаря санаторію «Червона калина». У Львові в Академії друкарства готується до друку ще одна вагома публіцистична книга Людмили Марчук «Теодозія Бриж. Скульптор і скульптура у рамках доби». Це велика, яскрава, ілюстрована книга, в якій авторка на основі зібраних про скульпторку спогадів втілює свою мрію – показати образ талановитої скульпторки і сильної жінки, схожої на саму авторку мистецтвом творити і мислити.

Характерний лише Людмилі Марчук стиль пізнається як у її публіцистиці, так і в художній літературі. Своєю першою художньою книгою «Та що виходить на світло» письменниця впевнено відчинила двері в літературу, а романом «Я звідси не поїду» переступила її поріг…

Анна Лимич,

українська письменниця