38

— Не знаю, як ти, а я зголоднів. Давай щось з'їмо? – спитав Данило, погладжуючи мою спину.

– Це найкраща ідея у світі, – усміхнулась я і, прикриваючи тіло тонкою ковдрою, потяглася за рюкзаком. Настав час для майки та коротких шортів, які я захопила з собою.

Запаси їжі виявилися скромними, але на швидкий перекус інгредієнтів вистачало. Данило заварив каву і з цікавістю спостерігав за мною. Я дістала з холодильника продукти, поставила сковороду на плиту та почала смажити яєчню.

— Ти перевіряєш, чи добре я готую опівночі? — обернувшись, запитала я.

– Ні, дивлюся на твої голі ноги. Гарні шортики, мені подобаються, – скинув брову Данило, а я, зніяковівши, відвернулася до плити.

– Бутерброди будеш? Я їх ідеально готую!

– Не сумніваюсь у твоїх талантах, – Данило підійшов до мене й обійняв за талію, накрив мої губи своїми в ніжному поцілунку. Від продовження нас відволік легкий запах диму.

– Здається, бутери – ідеальний варіант для перекусу, – хихикнула я. Вимкнула газ на плиті та глянула на безнадійно згорілу яєчню.

– Сподіваюсь, ми переживемо цю втрату, – посміхнувся Данило, дістаючи ковбасу та сир із холодильника. – Якщо чесно, я не люблю яєчню.

– То одразу б сказав! Я теж її терпіти не можу.

— Ти так завзято кинулася до плити, що я навіть заперечити не встиг.

– Все правильно я зробила. Чоловік має бути ситим! – я жартівливо стукнула Данила по руці стиснутим кулачком, а потім зважилася на відвертість. – Знаєш, я завжди вважала себе холодною, навіть комплексувала, що жодного разу не відчувала шаленого бажання до чоловіка. Але сьогодні мене вперше у житті накрила пристрасть. Я нічого не розуміла, не контролювала своє тіло — і все завдяки тобі. Це так незвично та дивно. І радісно, ​​що переді мною відкрився чудовий новий світ.

Данило привернув мене до себе, сказав спокійно та впевнено:

— Зі мною таке теж вперше. Все сприймається надто яскраво та гостро. Я нікого не хотів так сильно, як тебе.

Він доторкнувся пальцями до моєї щоки, поцілував ніжно і повільно, розтягуючи взаємне задоволення, пестячи губи язиком, проникаючи глибше, обіймаючи все тісніше.

— Нам все ж таки треба поїсти, — першою отямилась я, припиняючи поцілунок.

Данило кивнув і відійшов подалі. Ми швидко вм'яли скромні бутери, обмінюючись поглядами. Обидва чудово розуміли, чим закінчаться нічні посиденьки на кухні. У кожному русі, у кожній посмішці і випадковому слові читалось очікування, передчуття близькості, і від цього збивався подих, а по тілу пробігало солодке тремтіння.

Я абияк допила каву, кинула брудний посуд у раковину.

— Облиш, я все зроблю. А поки що можеш зібрати речі і переміститися в мою спальню, — Данило поцілував мене в плече і жартівливо підштовхнув до виходу: — Іди. Досить ходити переді мною з голими ногами та напівпрозорою майкою, а то тарілки так і залишаться немитими.

Я хихикнула, але слухняно піднялася нагору. За п'ять хвилин покидала одяг у рюкзак, пригладила руками неслухняне волосся і прибігла до Данила, який уже встиг повернутися до своєї кімнати.

— Я впоралась, — радісно сповістила його. — Освіжитися треба, мабуть, прийму душ, — додала з багатозначною усмішкою.

Я пішла до ванної кімнати, увімкнула гарячу воду і завмерла в нетерпінні.

Данило зрозумів натяк правильно, бо вже через пару секунд він прийшов до мене. Я жадібно розглядала його тіло при яскравому світлі: широкі плечі, рельєфні м'язи рук, ідеальний прес з окресленими кубиками, вузькі стегна.

Ми знову цілувалися до нестачі кисню, а вода стікала по нашим тілам.

– Настав час переміститися в зручнішу локацію, – хрипко прошепотів Данило. Відніс мене до спальні і поклав на ліжко.

– Ми ж мокрі, – схлипнула я, відчувши на собі бажаний тягар.

— Мені байдуже.

Він припав до мене, навколишній світ зник, наче в ньому залишилися тільки ми вдвох. Я дивилася в його потемнілі очі, розчиняючись у моменті єднання, віддаючись гарячим хвилям чистого екстазу. Потужний спалах шаленою пульсацією промайнув по тілу, перед закритими повіками спалахнула блискавка.

Я погано пам'ятала, як вмостилася на його плечі, поклала долоню на його плече та забулася міцним сном.