6: Невже це Фініас?

Дівчина забігла до кімнати і закривши за собою двері сіла на підлогу обійнявши руками коліна. Ні, вона не хотіла плакати. Вона скоріше була здивована. І що їй тепер робити? А, якщо це Фініас. Невже білокурій дівчині і справді доведеться покинути Гаррі заради нього. Хоча вони на справді і не зустрічаються, та це все одно буде дивно. Треба спитати у нього самого. 
Луна лягла у ліжко і десь через пів години заснула. Вони були в кабінці оглядового колеса де дівчини була родом з коричнево волосим хлопцем. Навпроти неї сидів хлопець без обличчя. 
- Я гадаю у тебе є до мене питання – з відчутною радістю сказав він 
- А що якщо я зараз назву твоє ім’я? – невпевнено спитала вона.  
- Якщо вгадаєш, то моє лице з’явиться – спокійно відповів незнайомець – А якщо ні... Я зникну і ти мене ніколи більше не побачиш. 
- А якщо я не буду казати і про то почекаю поки всі кольори з’являться? – збентежено спитала білокура дівчина  
- Тодв тобі не треба буде вгадувати – спокійно відповів хлопець без обличчя  
Рамірас не знала, що робити. Вона не була впевнена, що це Фініас. Тож вирішила поспостерігати за ним. Спочатку він лежав в лікарні , але потім повернувся до універу. Луна не хотіла шкодити нікому тож вони з Гаррі домовилися зустрічатися після школи і проводити разом час. Спочатку все було добре, та як тільки чорноволосий хлопець повернувся Гаррі почав вести себе дивно. Раніше він не порушував рамки дозволеного, а тепер постійно забирає мене після школи і даруючи що небудь зі словами: Моя сестра хотіла б це отримати. З часом це почало бісить білокуру дівчину. Це вже не було схоже на звичайну допомогу при психічний нестабільності , а щось наче гри. Тільки правила не мої.  
І це сталося знову. У нас закінчилися пари і як тільки ми вийшли з кабінету мене зустрів Гаррі з рожевим ведмедиком. До цього кабінету як раз йшов Фініас і побачив цю сцену. Як тільки чорноволосий хлопець зі злістю розвернувся і побіг сходами Луна поглянула на лице коричниво вологого хлопця на якому була переможна посмішка. Білокура дівчина схопила його за комір і потягнула в найближчу пусту кімнату. 
- Що це було? – одразу почала свій допит Рамірес  
- Ты про що? – прикидуючись тупиком відповів він  
- Ты знаєш про що – зі злістю відповіла вона – Це продовжиться вже декілька тижнів. Таке відчуття наче ти просто хочеш якось помститися Фініасу роблячи це через нашу домовленість.  
Його лице змінилося і стало більш суворе. 
- Ты правильно здогадалася – сумно відповів хлопець – Ми з ним конкуруємо з самої школи. Як тільки я щось починав він одразу це підхоплював і робив у сотні разів краще. Одного разу Ты зайшла за кавою коли Фініас був у кафе. Він так дивився на тебе і я одразу зрозумів, що це мій шанс. Шанс помститися йому. 
На очах у Луни приступили сльози. Вона не могла повірити у те, що чує.  
- То ось чому ти звернув на мене увагу! – почала кричати вона – Це все було твоїм продуманим планом помсти! Я для тебе не гірше тих ляльок яких ти мені даруєш? 
- Ні звісно ж ні – почав кричати у відповідь Гаррі – Ти прекрасна. Я не брехав про сестру і твою з нею схожість. Якби я хотів тебе просто використати, то не зайшов так далеко.  
- Давай так - витираючи сльози почала більш спокійним тоном білокура дівчина – Дай мені час все обдумати. За цей час ти не повинен приходити до мене. Інакше я оберу негативний для розвиток подій. Якщо я все ж прийму тебе давай будемо відверті це не просто контракт. Якщо я тебе пробач ми офіційно станемо парою. 
- Добре – сумно, але з надією поглянув на неї коричнево волосий хлопець.  
Луна повернулася до кабінету у якому тільки но була пара там вже поклавши голову на парту сидів чорноволосий хлопець. Білокура дівчина сіла біла нього і поклала голову на парту повернувши її лицем до хлопця. Він зробив так само. Десь з хвилину вони дивилися так один на одного. Обличчя дівчини виражало сум і співчуття. Його , почервоніле від сліз, печаль і свій програш. 
- Вибач – почав він – Я не зміг. Не зміг забути тебе.  
- Все добре – витираючи його сльози сказала Луна – У тебе буде достатньо часу. Я все знаю. Знаю про ваше змагання між собою. Та знай я ніколи не хотіла бути вашим призом. 
- Я б ніколи не посмів – сказав чорноволосий хлопець поклавши свою руку на руку дівчина яка досі вибирала вже сухе лице. – Гаррі завжди був готовий на все, але я не думав, що він почне змагання за живих людей, тим паче тебе.  
- Я вірю тобі . Я все ще думаю тож ти все ще можеш перемогти. Я маю вибачитись за поведінку Гаррі. Проси, що хочеш. 
- Що хочу? – перепитав з усмішкою – Я попрошу дещо, але не сприймай це як мою спробу вибороти свій приз. Я хочу поцілунок. Не обов’язаово в губи. Достатньо і в щічку.  
Білокура дівчина була шокована, але вона пообіцяла. Фініас почав підставляти щічку , та Рамірес обхопила його лице обома руками і повернула прямо до свого. Він дивився на неї з подивом. Секунда і їх губи сплелися в поцілунку. Хлопець прибрав руки за спину і приклеїв язик до верхньої щелепи . Луна відсторонилася. 
- Що це було? – з суміші емоцій спитав він. 
Але білокура дівчина ніяк йому не відповіла , а просто втекла червона наче помідор допоки в клас не почали заходити студенти. 
Пари закінчилися і вона Рамірес зрозуміла, що так і не спитала у Фініаса нічого про сни. А питати це тепер було ніяково. Однак у неї була деяка петелька. Він вже мав певні почуття коли почалося навчання. Питання тільки коли це сталося. І що робити з Гаррі давати йому другий шанс чи і далі намагатися зрозуміти його дії у яких з самого початку було лише бажання перемоги?