5: Чи можна закохатися через збіг?

Оговтавшись Луна все ж спитала: 
- Кого я тобі нагадую? 
- Мою молодшу сестру – відповів Гаррі з посмішкою, але якоюсь сумною – вона була такою ж постійно кудись бігла і поспішала. Якось вона розказала, що не може розірвати я між одними друзями і іншими. Я тоді посміявся, але не здогадуватися, що вони і справді її розірвуть. 
Білокура дівчина обхопила  обома руками вуста. З її очей побилися сльози . Хлопець підсів до неї і обійняв впершись своїм підборіддям в тім’ячко дівчини. Згодом вона припинила плакати. 
- Пробач – витираючи разом з макіяжем сльози сказала Луна – Я знову насипала сіль на рану. 
- Нічого – з легкою посмішкою відповів Гаррі- Я сам винен. Я ні в якому разі не бажаю тобі того ж самого . Я просто сподіваюся , що вона послала мені тебе  щоб забути її. 
Він дивився в їй очі . Тільки зараз білокура дівчина зрозуміла, що вони сидять надто близько. Вона підірвала з місця. 
- Мені треба припудрити носик. – протараторила Рамірес і побігла. 
В туалеті Луна почала виправляти розмазаний сльозами макіяж. Білокура все думала чого зараз все саме так. Чому раніше вона нікому не була цікава,  а зараз двоє хлопців майже прямо кажуть,  що закохані в неї.  
Мама завжди їй казала, що усі речі в цьому світі наче іграшки. Ви можете їх взяти, купити, погратися і викинути. Але з любов’ю так не вийде. Якщо ти починаєш гратися з нею наче з іграшкою,знай в кінці ти сама можеш стати іграшкою. Рамірес знає, що треба бути обережною і краще в цій ситуації ніяк не реагувати та ця гра така приваблива, що гріх не зіграти. 
Луна вийшла з туалету і повернулася до столику де її покірно чекав супровідник. 
- Ты вже прийшла? – схвильовано сказав Гаррі – Пішли на оглядове колосо або в кімнату жахів? 
- Почекай – спинила його білокура дівчина – Я хотіла тебе дещо спитати. Це досить дивно, але судячи з усіх знаків... . Я думаю, що трохи подобаюся тобі. 
Коліна дівчини тряслися наче вона їде в машині по кам’якій дорозі. Кожна секунда було довжиною в вічність. Лице хлопця змінилося. Воно не виражало майже ніяких емоцій. 
- Слухай – почав ніяково він – Можливо я давав тобі якісь натяки і ти подумала, що це взаємно... 
- О ні не переживай – швидко спинила його Рамірес – Просто хотіла сказати щоб ти не будував ніяких планів. Я тобі не подобаюся тож все гаразд. Пішли на оглядове колосо. 
Вони розмістилися на різних лавках і ніяково мовчали. Луні було просто необхідно порушити тишу. 
- Тож ти майбутній вчитель? – з посмішкою сказала вона – Ти ж вчися на викладача в університеті як думаєш встигнеш повчитися мене до поки я не піду? 
- Наврядче – з посмішкою яка згодом змінилась на беземоційне лице відповів Гаррі – Я це роблю задля сестри . Вона хотіла виростити і вчити дітей як треба себе вести.  
Прозвучав якийсь вибух. Білокура дівчина злякалася і почала оглядати все довкола боячись, що механізм зламався через секунду у вікна показався рожевий спалах який розлютився по боках наче парасоля. Це були салюти . Вони обоє видихнули коли зрозуміли, що це просто забави діточок 
- Хто додумався пускати салати в парку атракціонів? – обурено спитала Рамірес.  
- Тож до моєї сестри – наче нічого і не сталося продовжив коричнево волосий хлопець – Я б хотів проводити з нею більше часу, але це не можливо. Може, це просто моя фантазія та ти дуже схожа на неї. Можливо , це прозвучить дивно та я хочу запропонувати тобі вигідну угоду. Я буду платити тобі, а твоя справа просто бути зі мною і бути самою собою. 
- Я, що маю бути клоуном? Чи твоєю лялькою. 
- Вибач якщо тобі так здалося. Якщо не хочеш можеш купувати каву в іншій кав’ярні. 
Луна повернула голову до салатів яких з часом ставало тільки більше і здалося наче мама за допомогою спалахів вималювала їй відповідь. 
На наступний день білокура дівчина прийшла до Фініаса в лікарню занести йому їжу. Їй було ніяково поряд з ним, але кидати його в такий момент було дуже підло. 
- Чому тільки зараз зайшла? – з зухвалою посмішкою промовив хворий – Знаєш як важко харчуватися тутешньої їжею? 
- По-перше я це роблю за власним бажанням, так що не наглій – таким же тоном відповіла йому Рамірес- По-друге через твої слова тоді. 
Вони трохи помовчали і дивилися один одному у вічі. 
- Якщо ти прийшла, це має означати... 
- Нічого. Я роблю це - з ввічливості. Прошу краще забудь те, що в тебе почало з’являтися поки не пізно.  
Він був здивований і не міг промовити ані слова, але все його тіло питало : Чому? 
- Я обрала іншого. Того кого ти бачив. Ми тепер разом. Я кажу це – не щоб повикаблучуватися , а для того щоб не образити твої почуття. 
Луна вже хотіла як помітила на бильці стільця чорну шкіряну куртку з фіолетовою зіркою на спині. 
~~~~

120 переглядів!!! 

Це щось неймовірне. Дякую, що переглядаєте. Хотілось би більше віддачі, але це вже прогрес. Може хтось відгукнеться і напише щось типу

Л+Ф або Л+Г

Це дуже дивно та сподіваюсь це хтось колись прочитає. ^♡^