3: Співчуття

Дівчина дуже довго не могла заснути, але сон все ж переміг. Білокура дівчина пропала будильник тож часу на збори майже не було. Вона входила сумку з книгами і побігла в універ. Пари пройшли зовсім не помітно. Останньою була фізкультура. В двері перевдягання постукали. Всі дівчата зарахували подих адже всі хто повиненбув вже прийшли. Двері легенько прочинила Саманта, вона була ще тою запальничкою. Дівчата нагострили вуха , а Луна продовжила перевдягатися на випадок якщо це вчитель. Двері трохи привідкрились і хлопець за ними ,огледівши кімнату, вказав пальцем на білокуру дівчину яка в останній момент накинула величезну кофту. Він все одно побачив достатньо і багато хто почав перешіптуватися. Коли Рамірес повернулася щоб роздивитися не званого гостя , то ще більше почервоніла. Ним виявився Гаррі Сімон. 
Дівчина вибігла з перевдягальні потягнувши одногрупника за собою. Вони стали біля вікна .  
- Що ти хотів? – швидко протараторила білокура дівчина  
- Я хотів вибачитися – повільно і з посмішкою промовив він – Вчора в кафе я не думав, що для тебе це буде чимось поганим або ніяковим.  
- Добре я тебе вибачила – знову швидко сказала Луна – Тож не приходь більше . Завжди коли ти поряд я ганьблюся перед усіма. 
- Ты не хочеш мене бачити ? – винувато спитав Гаррі  
Рамірес вже хотіла відповісти , але його питання випустило її задуматися. Будь яка дівчина була б рада його увазі навіть якщо через це вона стане об’этом насмішок. Білокура дівчина не хотіла втрачати такий , навіть безглуздий , шанс. 
- Я не це мала на увазі – повільно відповіла дівчина – Просто наступного разу думай, що робиш.  
Хлопець посміхнувся їй у відповідь і це був добрий знак для Луни. Вона хотіла назначив йому зустріч поки є така можливість , але не могла ніяк наважитися. На щастя хлопець зробив це сам: 
- Я б хотів поспілкуватися з тобою поза школи. І навіть поза роботою. Як ти дивишся на парк атракціонів? Давай в п’ятницю. Ти ж не їдеш до дому? 
- Ні тітка заборонила їздити до неї – посміхаючись відповіла Луна – Сказала: Живи в місті поки молода , коли постарієш сама переїдеш до маленького міста. 
- Тож ти не проти? – з посмішкою сказав Гаррі – В п’ятницю. З часом вирішемо потім.  
Хлопець пішов і тільки зараз білокура дівчина зрозуміла , що в нього немає її номеру. Спочатку вона хотіла наздогнати його, але продзвенів дзвінок і всі побігли на фізкультуру. Там вчитель спочатку розказував теорію , а потім розділив хлопців на команди і вони решту уроку грали з четвертим курсом з криміналістичного факультету. Дівчата сиділи на лавках і пліткували про хлопців. Найчастіше було чути ім’я Фініаса який неперевершено грав у футбол. Луні було нічого робити і вона вирішила підправити макіяж. І тільки зараз з несподіванкою зрозуміла , що на ній його взагалі не було. Спочатку Рамірес заспокоювати себе, що в цьому нічого такого адже вона не вперше з’являється без нього в університеті,  але через хвилину до неї прийшло осяяння. Білокура дівчина весь цей час розмовляла з мрією всіх дівчат без захисного обладунка на обличчі. Дівчина почервоніла і почала як найшвидше фарбуватися . Та вже було пізно.  
Пролунав свисток. Гравці взяли тайм-аут. Роздався лязкіт решітки і поряд було чути як багато дівчат ледь не непритомніють. Луна відірвалася очі від дзеркала і побачила насмішлиаий погляд Фініаса на собі. Спочатку вона хотіла його ігнорувати , але підвіски погляд в друге зрозуміла, що він не збирається йти. Білокура дівчина закрила дзеркальце і почала пильно , не відводячи очі , дивитися йому прямо в душу. Фініас здається вирішив, що це просто якась гра. Вони дивилися один на одного так з хвилину до поки Луна випадково не кліпнула. Хлопець сприйняв це як перемогу. Він поманив її пальцем до сітки. Коли Рамірес підійде чорноволосий хлопець ще з хвилину розглядав її обличчя. 
- Що хотів? – спокійно, але з ниткою злісті сказала білокура дівчина  
- Я все думаю – почав з насмішкою в голосі Фініас – Ты так фарбуєшся для мене чи для твого таємного хлопця? 
Луна здивовано поглянула на одногрупника  
- Що думала, будеш стояти у вікна тебе ніхто не помітить – з презирством сказав чорноволосий хлопець. 
- З чого ти взяв... – почала сперечатися Луна , але вона не встигла договорити. 
Хтось жбурнув з усієї сили м’яч в їх сторону. Рамірес закрила лице руками хоча розуміла, що їй нічого не нашкодити адже вона знаходиться за решіткою. Як тільки небезпека минула білокура дівчина відкрила очі. Фініас який раніше стояв перед нею тепер лежав на землі тримаючись за ногу. Луна зрозуміла, що сталося. Вона швидко відкрила двері і почала відганяти всіх людей які починали збігатися до одногрупника.  
- Виключне хто небудь швидку – прокричала дівчина. 
Всі не одразу, але почали слухати її наказів. 
Рамірес поглянула у вічі хлопця . Вони були налякані і повні болю. В цей момент вона відчула непереборне відчуття співчуття яке нахлинуло на неї.