Я знову пишу...

П'ята осінь

Нині осінь навколо гуляє,

фарб містичних в міста додає.

Про важливе нам щось нагадає,

тож на серденьку гірко стає…

 

Це вже п’ята бездомна осінь,

а роки безупинно летять.

Все змінилося, але й досі

про Донбас спогади мерехтять…

 

Вже повірити в мир так важко,

як побачиш свій рідний край…

Все літаєш, як сіра пташка,

щоб обрати собі новий гай.

 

Наш Донбас – це суцільні травми,

що не зникнуть ніколи тепер.

На усе життя рвані шрами,

Ніби кожний із нас вже помер.

 

А так хочеться просто жити

і позбутись безсонних ночей.

Щоб жили вільно наші діти

і щасливо співав соловей.

 

А Донбас із попілу встане

та розквітне, немов першоцвіт.

Він загоїть усі свої рани

й залишить про мир заповіт.

© Yana Tarasevych 08.11.2026р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше