Колись в маленькому Нью-Йорку
зростала дівчинка одна…
Не встигли кліпнути і оком,
як вже змінилася вона.
Життя її всюди кидало
і ляпас часто зустрічав.
Але вона жила й надалі,
час тоді невблаганно мчав.
Вона з дитинства слово полюбила,
тому часом писала від душі.
Всі почуття віршами оживила,
але від слова приховала ті ключі…
Римовані емоції не кожен зрозуміє,
Не всім цікаві ліричнії слова…
Але є той, кого вірш обігріє,
тому її поезія й досі є жива!
Писати для людей, можливо то є дар…
І більше це ховати нереально.
Я знову запишу, звільнюся від злих чар
та скину всі окови я безжально!
Нехай летять мої написані слова
у світ людей підтримати та лікувати.
І рими хай мої дарують всім дива
та у лиху годину будуть зігрівати.
© Yana Tarasevych 27.10.2026р.
Відредаговано: 13.11.2026