Коли дивлюсь я в твої очі,
там бачу наші давні ночі.
Там я тону в твоїй долоні,
стікаю як сльози солоні.
Коли тепло твоє відчую,
здається світ увесь врятую.
Ніби сильнішою стаю,
вмить опиняюсь у раю.
А пам’ятаєш, як бувало?
Не помічали як світало…
В обіймах ніжних засинали,
разом майбутнє планували.
Ти завжди був для мене марсом
або диким та гордим барсом.
З тобою відчувала волю
і будувала свою долю.
Це було лише один раз!
Кохання наше, як екстаз.
Але, на жаль, не вічне все
й це кохання теж засне.
Проте його я не забуду
і пронесу життям усюди.
Вдячна назавжди залишусь
та тільки в пам’ять посміхнусь.
© Yana Tarasevych 17.06. 2026р.
Відредаговано: 18.06.2026