Така співуча і м’яка
мова пташина солов’їна.
І ллється з вуст, немов ріка
словами ніжна, як дитина.
Старанно завжди її вчили,
захоплювались кожним звуком.
І хоч не всі так говорили,
луна вона всередині ритмічним стуком.
Ця мова в душах і серцях,
немов на генетичнім рівні.
Звучить у творах і піснях,
її акорди чарівні та дивні.
Ну так, не кожен «ненько» говорив,
Частіше «мама» в сім’ях звучало.
Але з часом всяк мову оцінив
і українську чуємо немало.
Життя так несподівано змінилось,
ця мова стала знов гучніше.
Пташина пісня окрилилась,
тепер вона більш грамотна, мудріше.
Цінуйте її мелодії звучання,
дарує рідна мова нам політ.
Вона, як море, як дихання…
Заговоривши нею, відчуєш по інакшому цей світ.
© Yana Tarasevych 28.04.2026р.
Відредаговано: 01.05.2026