Весняний дощ вночі проллється,
серце моє на частки рветься.
Нагадує цей дощ домівку,
а нинішнє життя мандрівку.
В калюжах краплі осідають,
вони про мене наче знають.
Душа травмована страждає
і доки біль цей не минає.
Так, пахне, волого у повітрі.
Блищать краплини у нічному світлі.
А я Нью-Йорк знову згадаю,
дитяче фото притискаю.
Здається ніч ця нескінченна,
погода є благословенна.
Можливо небо сум мій відчуває,
тому дощем його лікує і змиває.
© Yana Tarasevych 03.04.2026р.
Відредаговано: 22.03.2026