Я знову пишу...

Дощ, що пам’ятає дім

Весняний дощ вночі проллється,

серце моє на частки рветься.

Нагадує цей дощ домівку,

а нинішнє життя мандрівку.

 

В калюжах краплі осідають,

вони про мене наче знають.

Душа травмована страждає

і доки біль цей не минає.

 

Так, пахне, волого у повітрі.

Блищать краплини у нічному світлі.

А я Нью-Йорк знову згадаю,

дитяче фото притискаю.

 

Здається ніч ця нескінченна,

погода є благословенна.

Можливо небо сум мій відчуває,

тому дощем його лікує і змиває.

© Yana Tarasevych 03.04.2026р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше