Я знову пишу...
До сина
Синочок, прокидайся
і у коридорі знов ховайся.
Летять цілі нові,
дзвенить вже в голові.
Скоріше одягайся,
по сходам вниз спускайся.
Дивись повільно не іди,
безпечне місце ти знайди.
Я теж позаду йду,
приводжу думки до ладу.
На мене ти не ображайся,
крокуй, назад не озирайся.
Я чую, вже гудить…
У небі десь летить.
Як страшно зараз жити,
ще важче вмить радіти.
Постійно є ми в стресі,
безкрайньому процесі…
Коли ж кінець цьому настане?
Як не прокинешся погане й погане.
Синочок, дай я обійму,
хоч на секунду мить цю зупиню.
Ти знай, що в тобі є душа моя
і там вона завжди жива.
Нехай скоріше горя час пройде,
а мир успішно шлях до нас знайде.
Люблю, синочок, тебе дуже я!
Нехай щасливим буде все твоє життя!
© Yana Tarasevych 14.03.2026р.
Відредаговано: 14.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
