Я знову пишу...

Мандрівка в самотність

Коли кохання покидає,

неначе все в тобі вмирає.

Тіло стає твердим камінням,

сльоза тече дощем осіннім.

 

Як не відчуваєш ти любові,

неначе нема серця й крові.

Робиться навколо все чужим,

бути перестаєш тепер живим.

 

Існуєш, як сухе старе гілля,

неначе прийняв чарівне зілля.

Тепер нічого не цікаво у житті,

немає більше прагнень на меті.

 

Нас почуття долає глибоко,

падаємо низько, літавши високо.

Ми без кохання, ніби й не існуємо,

постійно одинокими життям мандруємо.

 Yana Tarasevych 11.02.2026р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше