Коли кохання покидає,
неначе все в тобі вмирає.
Тіло стає твердим камінням,
сльоза тече дощем осіннім.
Як не відчуваєш ти любові,
неначе нема серця й крові.
Робиться навколо все чужим,
бути перестаєш тепер живим.
Існуєш, як сухе старе гілля,
неначе прийняв чарівне зілля.
Тепер нічого не цікаво у житті,
немає більше прагнень на меті.
Нас почуття долає глибоко,
падаємо низько, літавши високо.
Ми без кохання, ніби й не існуємо,
постійно одинокими життям мандруємо.
Yana Tarasevych 11.02.2026р.
Відредаговано: 14.02.2026