Я знову пишу...

Філософія ранку

Зимове сонце, як пісня,

що нас зігріває теплом.

І до пробудження і після

шле усмішку ніжну кругом.

 

Добу нову усім відкриває,

щоб ми дарували любов.

У вись себе піднімає,

щоб жили на повну знову і знов.

 

Нам з сонцем усім веселіше,

його нестерпно чекаємо.

І ніби з ним небо світліше

та віру в майбутнє ми маємо.

 

Але, як сонце за обрій заходить,

то світ зі страхом тьмяніє.

Ніч бажає неначе зашкодить

та ніхто тут людей не жаліє.

 

І так кожного нового дня

вітаємо сонце ми вранці.

Оптимізм – даємо зірці ім’я,

роздивляючись пару над чаєм у склянці.

© Yana Tarasevych 31.01.2026р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше