Зимове сонце, як пісня,
що нас зігріває теплом.
І до пробудження і після
шле усмішку ніжну кругом.
Добу нову усім відкриває,
щоб ми дарували любов.
У вись себе піднімає,
щоб жили на повну знову і знов.
Нам з сонцем усім веселіше,
його нестерпно чекаємо.
І ніби з ним небо світліше
та віру в майбутнє ми маємо.
Але, як сонце за обрій заходить,
то світ зі страхом тьмяніє.
Ніч бажає неначе зашкодить
та ніхто тут людей не жаліє.
І так кожного нового дня
вітаємо сонце ми вранці.
Оптимізм – даємо зірці ім’я,
роздивляючись пару над чаєм у склянці.
© Yana Tarasevych 31.01.2026р.
Відредаговано: 01.02.2026