ХХХХІ

***

41

Світло у очах Ксенії мерехтіло, наче свічка у вітрі. Я відчував, що секунди тягнуться, як вічність. Зробивши два кроки вперед я простягнув руку в напрямку дівчини… в цей момент за її спиною темна фігура підняла руку. Повітря стало густим, як смола, і вдарило хвилею холоду.

Глакс різко скинув свій людський образ, розгорнувся у повний зріст, з рогами, крилами і золотими очима, що світилися люттю. Він рвонув уперед, перехоплюючи удар, і між ними з темною постаттю зійшлися два потоки світла — синє полум’я Глакса і чорний, як ніч, промінь супротивника.

Я кинувся до Ксенії. Невидимий «шнур» з темної енергії тягнувся від її грудей до фігури у каптурі, пульсуючи, наче живий. Доторкнувшись, я відчув, як у мене всередині все замерзає — пальці, груди, серце.

• Не… торкайся… — прошепотіла вона, і в її голосі знову прозвучала вона. Справжня Ксенія.
• Ми або йдемо разом, або нас обох тут поховає, — відповів я, і з останніх сил рвонув той «шнур».

Світ вибухнув. Сліпучий спалах залив усе навколо. Я відчув, як мене відкинуло назад, а щось тепле і важке впало мені на груди. Це була вона. Її руки судомно вчепилися в мою куртку.

• Я… тут… — прошепотіла вона, і цього було досить, щоб я забув, як дихати.

За нашими спинами пролунав глухий удар, немов дерево впало на землю. Коли я глянув — темна фігура зникла, розчинилася в повітрі, а Глакс стояв на коліні, важко дихаючи, але живий.

• Довго ти, — пробурмотів він, але в голосі звучало щось схоже на полегшення.

Я хотів відповісти, але вдалині, за воротами, знову ворухнулася тінь. Цього разу більша. І вона наближалася.

• Тут не закінчено, — сказав біс, підводячись. — І, Ромцю, наступного разу…
• Знаю, — перебив я, притискаючи Ксенію до себе. — Наступного разу ми прийдемо не вдвох.

Повітря у залі стало раптово теплішим, але відчуття небезпеки нікуди не поділося. Ми не озираючись вшістьох попрямували дорогою, якою сюди потрапили… йшли швидко, мовчки, не озираючись, і лише в очах Ксенії я побачив, що справжня боротьба тільки починається.

Ми вийшли недалеко від входу, аж на вулицю, де шуміли кав’ярні та сміялися люди. Парадоксально — всього кілька кварталів, і ніби інший світ.

Ремуальд знайшов старий підвал у будинку знайомого бариста. Усередині пахло сирістю, старими книжками та свіжозвареною арабікою.

Ксенія сиділа на дивані, закутана в плед, і тримала горнятко обома руками. Вона мовчала. Її волосся знову було темно-русявим, без того фіолетового відблиску, який ми бачили у провулку. Очі — втомлені, але вже не світяться.

• Що це було? — нарешті спитав Артур, розламуючи тишу. — Хто він?

«Юленька», яка приєдналася до нас незадовго після нашого повернення на вулицю, зробила ковток латешки і повільно сказала:

• З того, що я зрозуміла з ваших розповідей - це не він. Це воно! У чорному каптурі — лише провідник. Маріонетка. Справжній… там, далі. У тіні!

Ксенія кивнула головою… Глакс, який сидів у кутку й чистив кігті, підняв голову:

• І що воно від тебе хоче?

Ксенія глянула на мене, наче боялася говорити вголос.

• Не від мене. Від нас.
• Нас? — я нахмурився.
• Ви ж не думаєте, що це почалося сьогодні? Банальна боротьба добра зі злом! — «Юленька» реготнула, інітуючи Глакса.
• Я стала маяком. Ми відкрили їм двері… - сумно посміхнулася Ксенія.

Мені стало холодно, хоча в кафешці було тепло.

• Чому ніхто нічого не сказа раніше? – я в пошуках відповіді провів поглядом по присутніх. Глакс та його подруга, а за ними й Іліас просто знизали плечима.
• Спершу, коли я усвідомила, що я перетворююсь на знаряддя -  вирішила, що зможу сама зупинити… — Ксенія опустила очі. — Але коли вони торкнулися мене, я зрозуміла: одна я — тільки ще один трофей.

Глакс вишкірився:

• А тепер вони знають, що ти не сама. І прийдуть знову.
• Прийдуть, — підтвердила «Юленька», і в голосі з’явилася твердість. — І нам треба встигнути приготуватися.
• І підготувати Ромчика! – штурхнув мене у бік Глакс. – А з підтримкою та подарунками давніх богів наші шанси зростатимуть у геометнричній прогресії!

Я відчув, як у грудях підіймається дивне поєднання страху й рішучості. Ми вже не просто тікали. Ми ставали мисливцями.