XXXIV

*** 

Трохи заспокоївшись Юленька розповіла, що від ранку то з нами була, то своїми питаннями займалася. А тоді вирішила набрати свою підопічну. Проте та не брала слухавку, тому та вирішила навідатися до неї… ну і матеріалізувалася в собача Ксенії – Джульєтту… та обімліла… В квартирі все було перевернуто верх дном, а самої господині в квартирі не було. При цьому двері в квартиру, як встановила ангелесса, уже матеріалізувавшись в людську подобу, не відчинялися, а були закриті, як вона свого часу навіяла Ксенії.

• Дурно це все пахне! – резюмував Глакс після того, як ангелесса закінчила свою розповідь.
• Я б сказав смердить! – підтакнув я. – Магію ти там відчула, Юле?
• Так щоб прямо – то ні… - вхлипуючи відповіла дівчина.
• Давай, їдемо туди! – твердо сказав я. – Треба дослідити місце події, бо маю сумніви…

Присутні зі мною мовчки погодилися і ми мовчки, вийшовши на вулицю та осідлавши байки – рушили до квартири Ксенії, попередивши, щоб Артур з Ремуальдом теж вирушали до місця події… хоч не так і далеко було їм до її помешкання, та не бігти все ж таки поспіхом…

За лічені хвилини ми були під будинком. Потім, за допомогою Юленьки, ми проникли в житло. Все було, як і описувала ангелесса: перевернуті стільці, переколошкане ліжко, відкрита шафа, а одяг лежав на підлозі. Все зовні схоже на банальне пограбування. Але ж у нас не якийсь там детектив, та й справу маємо з магічними, а не кримінальними, елементами. Хоча, деякі ці елементи – ще ті кримінальні суб’єкти.

Не гаючи часу я наказав зеленоокому відсканувати кімнату на предмет наявності потойбічної енергії або застосування магії, та почав водити перснем по кімнаті. Буквально через тринадцять секунд перстень відреагував.

• «Господарю, наявні ознаки застосування темної магії» - коротко повідомив зеленоокий. – «А також були присутні потойбічні сутності».
• «Дякую!» - подумки відповів я.

Інформація зовсім не тішила. Застосування магії для мене не було несподіванкою. А от потойбічні сутності… Я почав обходити кімнату в пошуках найменшої зачіпки. Проте, складалося враження, що гармидер був влаштований чисто для запутування слідів, на випадок, якщо питанням зникнення Ксенії зацікавиться хтось, окрім нас.

• Юле, ти щось відчуваєш? – звернувся я до ангелесси, яка просто повисла на «Жорику» і відчужено дивилася в одну точку.
• Га? Що? – стрепенулася дівчина.
• Тут побували потойбічні сутності… із тонких світів… Ти щось відчуваєш? – повторив я своє питання.
• Ні… - коротко відповіда та і залилася гіркими сльозами.
• Ромцю, не третуй бідне дівча! – визвірився на мене Глакс (таким я його ще не бачив). – Зараз вирішими питання!

Він відвів ангелессу на кухню, де до речі, гармидер був не менший, а сам повернувшись до мене та Артура з Ремуальдом, дістав із кишені величеньку банку з червоним чорнилом чи кров’ю, потім пензлик, яким вправляються з каліграфії китайці, та товстеньку книженцію (де воно у нього там вмістилося), та відкривши книжку на потрібній йому сторінці почав перемальовувати якісь каракулі на стіні навпроти вікна.

Закінчивши вимальовувати ті каракулі – біс вказав нам на ліжко і промовив:

• Присідайте, панове, зараз буде «катрусин кінозал»!

Потім Глакс щось пробурмотів собі під ніс і клацнув пальцями. Враз кімнату затягнуло напівпрозорим туманом, зявилася була тінь Ксенії, на яку напали, через вікно – чотири темні тіні. Вони почали перевертати все в квартирі… тінь Ксенії стояла ошелешена і не могла поворухнутися… а потім з’явилася п’ята тінь, яка наблизилася до світлої тіні Ксенії і поклавши руки їй на голову – просто відключила її.

• І що це все значить? – запитав я Глакса, коли туман розвіявся.
• Ну… - почав той, але був переррваний несподіваним гучним голосом із екрану вимкненого телевізора.
• А значить це те, що дехто стомився чекати, поки дехто іншних – прийме виважене рішення. – проговорив невідомий хтось.
• Хто тут? – крикнув Артур. – Покажись?
• Так увімкніть телевізор… - спокійним рівним голосом відповів цей хтось, хоча у голосі незнайомця я уже спізнав Сороконоженка, чорного мага-перевертня.

Ремуальд кинувся шукати пульт від телевізора, що було досить складно в умовах такого розгардіяшу. Проте, біс-охоронець мого сина застосував чари та пульт сам виплив в його руки і він увімкнув телевізор. З екрану на нас дивилася і эхидно посміхалася фізіономія чорного чаклуна.

• От тепер і ви можете мене бачити… - підморгнув нам Сороконоженко. – Що ж… Тоді я доводжу до Вашого відома, що магесса Ксенія знаходиться у мене в гостях і їй нічого не загрожує! Мої бісенята влаштували погром в квартирі на випадок, якщо ви вирішити залучити правоохоронні органи… та це не важливо! Важливо те, що я завжди досягаю те – чого прагну! А зараз я прагну, щоб джерело сили перейшло під мій контроль… а фірма пана Романа – під контроль пана Штруббе… В решті решт ці дві власності пана Романа не так йому й потрібні…
• Ми ж досягли угоди, що рішення я прийму і дам відповідь 13 серпня! – перервав монолог чаклуна я.
• Так ніхто угоди й не порушував! – зашкірився Сороконоженко. - Хоча – ні! Ваша дуель з Казимиром не входила в наші плани… і Ви, Романе – можете її не пережити! Тому, відповідь ми б хотіли отримати раніше, нід відбудеться дуель!
• То Казимир-Амадей Вольфович Абрехт діє не за твоїм науськуванням? – втрутився Глакс.
• Ну звичайно ні! Той дурень вирішив позбутися конкурента, поки той не набрав сили… - розвів руками чаклун.
• Гаразд! – випередив я свого біса, коли той знову відкрив рота щось ляпнути. – А навіщо було влаштовувати цирк з викраденням Ксенії?
• Щоб пришвидшити процес… Гаразд, досить теревенів! Я з паном Штруббе та наші юристи чекатимемо Вас 13 серпня о 10 годині ранку в офісі пана Штруббе…
• Відповідь я тобі дам уже! – гаркнув я. – Це війна! І нічого ні ти, ні той старий вампір – не отримаєте! А якщо з Ксенії…
• Не передбачуваний розвиток подій… - гірко здихнув чорний маг. – Хоча чому? Я попереджав пана Штруббе, що так може бути… Я ж лише перемовник…
• Гінцям за погані новими голови вібрубували! – за моєю спиною з’явилася Юленька. -  А поганим перемовникам – і подавна! Я підтверджую – це війна!
• І я підтверджую! Це війна! – вискочив на перед Глакс.
• Шкода! Дуже шкода! – промовив Сороконоженко і екран погас.