ХХVІІ

***

Що ж, диспозиція в принципі мені була зрозуміла, тому я вирішив, що поспішати немає куди, тому я взяв собі кави та сівши на сідло байка став насолоджуватися ароматним напоєм. Цікаво було спостерігати як дві зміючки, помітивши мене почали щось шипіти одна до одної. Паразитки стопудово, скориставшись своїми зв’язками наслали на мене конторських. Хоча їхня поява тут могла бути чисто випадковою (Катруська ж продовжувала знімати кімнатку-офіс, вже звичайно – тепер меншу, у тому ж самому приміщенні), і зараз вони просто зловтішалися, знаючи про мою халепу… а перевіряючи дійсно наслав німець-вампір.

Я допив свою каву. Чому бути, того не минути. Тому, зібравшись з духом, твердим кроком направився в офіс. Коли я увійшов мене відразу обступили чотири чоловіка в костюмчиках і почали тикати в мене своїми посвідченнями.

• Панове, спокійніше! Давайте ми пройдемо в кабінет, вип’ємо кави і ви спокійно мені розповісте – яка причина такого прискіпливого інтересу до моєї скромної фірми і до моєї скромної персони… - і я рукою запросив перевіряючи до себе в кабінет.

Я сів за свій стіл і розслаблено розвалився в стільці, показуючи свою перевагу на тими напищенним дурнями, які чомусь вирішили, що саме їх в цей момент я повинен боятися. Попросивши Яну зробити мені та нашим незваним гостям кави, і зайнявши зручнішу позу в кріслі я звернувся до перевіряючи:

• Панове, готовий Вас слухати!

Чоловіки почали наперебій говорити, товстенький мордатий хлопчина навіть щось верещав до мене та інших, тицяючи своїм посвідченням. Довелося перервати цей бедлам. Хоча, може треба було й потягнути час, в очікуванні «тяжкої артилерії». Проте мені це шум відверто починав давити на мозок.

• Ні, ні! Давайте, ви визначите порядок ваших претензій і по старшинству чи важності ваших посвідчень, по черзі пред’явите ці самі ваші претензії… - замахав я руками, привертаючи увагу перевіряючи, відверто знущаючись з них.

В кабінеті запала тиша. Чоловіки переглянулися, а потім шушукаючись почали щось там обговорювати, тицяючи один одному свої посвідчення під ніс. От така тиша мене влаштовувала, а тому я розвалися в кріслі і окинувши присутніх перевіряючих зневажливим поглядом насолоджувався кавою.

• Панове, кава стигне! – сказав я, коли мені вже й їхнє тихе шушукання набридати стало, і я вирішив взяти все в свої руки, та показати, що господарем становища тут планую бути саме я, а не якісь вискочки. – Пригощайтеся! А почнемо з Вас… які у вас питання.

Я тицьнув пальцем в мордатого, ніби визнаючи його вищий статус серед інших, а насправді відверто знущаючись з нього та інших.

• Дякую, шановний! – почав мордатий, показавши мені своє посвідчення, і його голос нагадав рохкання кабанчика. – Я старший інспектор податкової інспекції…
• Я зрозумів! У чому претензія?
• До нас надійшла інформація, що Ваша фірма займається оптимізацією та конвертацією…
• І ви прийшли за своїм конвертом з оптимізованими коштами? – глузуючи з мордатого перебив його я.
• Та як ви смієте!.. – заверещав той поросячим голоском, як свинка в дитячому мультику про Вінні Пуха радянського розлив. – Та я вас за таке…
• Це буде потім і не факт! – перервав знову його тираду я. – Я надам вам усі документи, що засвідчують відсутність будь-яких протиправних дій…

«Ага! – подумав я про себе. – Дзюзьки! Тобі сказали де і що шукати, але біс підчистив усе настільки (я особисто перевіряв), що й комар носа не підточить! Перевіряючому сказали, що і де шукати, але ми готові… Невже таки зміючки підсуєтились?»

• Чудово! Радий, що йдете на співпрацю! – почав заспокоюватись розчервонілий мордатий.
• Ще якісь претензії? – запитав я його, зробивши черговий ковток кави.
• Так! Ваша фірма зареєстрована за адресою масової реєстрації і підпадає під ознаки фіктивності! – надувши щоки сказав мордатий.
• Тобто, ви хочете сказати, що я – на вашому жаргоні «фунт», а ці люди на своїх робочих місцях – масовка?
• Я нічого не стверджую! Я прийшов перевіряти! – ще більше дувся мордатий.
• Гаразд! Зараз приїде мій фінансовий директор і надасть вам усю документацію… - вирішив я завершити з мордатим та перейти до екзекуції над іншим перевіряючим, тицьнувши пальцем в чоловіка, худого як тріска і злим, та водночас – нещасним, обличчя, ніби його все життя переслідували нещастя. – Тепер слухаю Вас, шановний!
• Управління держпраці! У нас сигнал, що у вас працюють незареєстровані працівники! – скоро випалив той.

«Дзуськи і тобі! – подумки зловтішався я. – Навіть Глакса я оформив фіндиром. А зараз він привезе Жульку – і всі випадуть в осадок.»

• Звідки сигнал, якщо не секрет! – вже в голос сказав я.
• Анонімне звернення! – зі злістю сказав перевіряючий.
• А відколи це анонімні звернення є підставою для перевірки? – з нотками іронії запитав я.
• Наша справа перевірити сигнал! – вишкірився у відповідь інспектор Держпраці. – А шукати я умію…
• Що ж! Тоді Вам теж доведеться почекати… мого юриста! Вони з фінансовим директором прибудуть з хвилини на хвилину!
• Я не маю ні часу ні бажання очікувати! Ви забираєте мій час! – закричав той.
• А от не треба підвищувати голос… - я тицьнув пальцем в правий кут стелі, де мило перевіряючим моргала камера. – Раджу вам дотримуватися етичних норм… ви ж все таки державний службовець.