***
День розпочався звично, але без біса. Він як звечора зчез,так і не з’являвся. Ну, в принципі, він мені вдома не конче потрібен, а от на офісі без нього – я вже не справлюся.
Я заліз в душ і, щоб врешті прокинутися, увімкнув холодну воду. Бр-р-р-р! А загалом – супер! Потім нашвидкоруч приготував легкий сніданок: яєчня із сосисками і апельсиновий сік з тостом та маслом. Ну і куди без кави! Знайомство з бісом мене кардинально змінило, і відверто кажучи – я сьогоднішній собі подобався більше, ніж я колишній, тижневого розливу. Навіть дивлячись на свою неголену мармизку з акуратною борідкою – я сам собі подобався! Треба звичайно в барбер-шоп заїхати і підрівняти, щоб ще модніше виглядати! Всі київські панянки на Подолі дивилися тепер мені в слід, і мені це відверто подобалося.
Сьогодні я планував відвідати свою спадщину у вигляді дачі у Пущі-Водиці, яку мені залишив дід. Але перед тим належало таки вчасно приїхати на офіс і таки поспостерігати, чим же це біс так вибудував вертикаль підпорядкування серед моїм працівників.
Так мріючи я насолоджувався сніданком, коли посеред кухні матеріалізувався… Георгій!
Поки я почистив зуби, Глакс прибрав до столу, ми вийшли на вулицю та осідлали наші мотики. Я от не розумію, як я раніше жив без тієї свободи і того драйву, який дарувала їзда цим двохколісним чудом. Це вам не на мопеді вишивати, і не на велику згори летіти! Це просто треба сісти, відчути стиснення клапанів, почути рев мотора, додати газу. Ні, тут навіть спорт-байк, на якому я раз чи два катався на «Чайці» не піде у порівняння із подарунком біса.
За тринадцять хвилин ми через Корчувате вискочили на проспект Науки, а там буквально трішки – і уже на офісі. Ця дорога на байках виявилася швидшою. Плюс байка був у тому, що камери під Мостом метром не могли впіймати номер порушника, бо у мотиків він ззаду, а камера ловить лише передній номер. Ну і від поліцейської машини ми теж втекли, бо в районі Моста Патона утворився ранковий корок.
Що мене здивувало, це те, що на годиннику ще не було дев’ятої години, а мій офіс був наповнений робітниками, які не те, що намагалися влитися в роботу, попиваючи каву чи викуруючи сигаретку на вулиці… чи одночасно перше і друге... Ні! Офіс жив, як окремий організм і функціонував належним чином, що мене дивувало все більше. Чортівня! Ну, це якщо простіше, бо іншого відповідника годі було знайти! Тому я вирішив запитати Глакса прямо в лоб, як розуміти цю фанаберію, що відбулася на моїй фірмі.