10.

-Чому – можемо лише припускати. Але здогадуємося, хто та як, - заявив Борис. Він вирішив показати, що теж є учасником розмови – та, взагалі, усієї цієї історії. Проте, вирішив передати першість Валерику, - не лише через цікавсть співрозмовника де його персня, який виявився із такою історією, а й тому, що так буде лише справедливо, - коли Шинкарук зажадав:

-Тоді розповідайте!

-Ви, певно, знаєте, - розпочав Валерій, - що в Михайла Вікторовича двоє синів. І що з одним з них, Олександром, стосунки були зіпсовані, - і в батька, і в інших родичів, - до того, що йому навіть не дали займатися похороном. Його, - щоб не ображати повним відстороненням від справ, - попросили зайнятися мотоциклом, який залишився біля будинку, де Янченко загинув. Хоча сам Олександр, на відміну від брата, на мотоциклі їздити не вміє.

-О, ми цих подробиць не знали! – здивовано сказав Черниш, а Шинкарук зауважив:

-Хоча повинні були!

Ставало зрозумілим, що розмова на цю тему між ними відбудеться, коли гості підуть. Але тих це не обходило. Продовжити вирішив Борис:

-Тут є цікавим, через що у сім’ї зіпсовано стосунки. Олександр – активний діяч у партії ЛУНА. Лівий Український Національний Альянс…

-Націоналісти? – здивовано перепитав Черниш.

-Не просто націоналісти. А націоналісти із лівою платформою. А це, по суті, означає – націонал-соціалісти. З усім, що з цього випливає… Причому він, очевидно, досить фанатичний у своїх поглядах, якщо вже дійшло до такого у сім’ї… Хоча, коли ми із ним спілкувалися на конкретну тему, нічого такого помітно не було. Але ми не обговорювали політику. Та ми, звісно, не відносимося до тих, кого такі люди можуть … ненавидіти з першого погляду…

-Та ще публіка, - поморщився олігарх. Йому, мабуть, доводилося мати справу із різними політичними силами. Якщо не спілкуватися особисто з їхніми представниками, то, принаймні, враховувати у своїй діяльності. – Специфічна. Взагалі-то, фанатики, але багато з них не гребують чимось на кшталт шантажу. Мовляв, дайте грошей, а ми ваш бізнес залишимо у спокої, припинимо політичні нападки…

-Можливо, - кивнув Валерій. – Ми не дізнавалися конкретно щодо цієї партії – чи займаються вони таким… Але, як націонал-соціалістам і належить, свій невеличкий «штурмовий загін» вони мають. Для того, щоб, якщо їм потрібно, влаштувати якісь безлади на вуличних акціях… Що цікаво, людей, які б воювали на сході, в них немає. Маленька партія, вони серед самих націоналістів – маргінали…

-Й ви гадаєте, син застрелив батька через ці погані відносини на грунті політики? – похитав головою адвокат. – Це все ж замало для вбивства, мені здається. Принаймні – такого. Ну, якби сиділи, випивали, посварилися, один схопив рушницю, - таке могло б бути. Але щоб так сплановане вбивство з таких мотивів… Не схоже. До того ж, в нього зброї ніколи не було, ми перевірили. Ані зареєстрованої, ані, наскільки відомо, нелегальної. Та нелегально зазвичай і не мисливську купують…

-А йому й непотрібно було самому її мати… Ви вірите у вбивство з ревнощів? – перепитав Гішпан. Відомо було, що підозрюваного поліція поки що так і не знайшла.

-Як версія – годиться… - сказав Шинкарук, але впевненості у його голосі не було.

-А ми вважаємо, що ні. Бо прикинули, звідки міг  стріляти вбивця, та з якої зброї… - Й Валерій виклав свої висновки: що єдина точка, звідки могли стріляти, - дерево навпроти вікон квартири загиблої жінки, а чотири постріли поспіль, без перерви, та відсутність гільз, свідчать про те, що стріляли не з двостволки, а з помпової чи напівавтоматичної рушниці, та ще й з якимось пристосуванням для збирання гільз. Олігарх знову подивився на адвоката – у його погляді читалося невдоволення тим, що ті, хто збирали інформацію, - напевно вже, хтось робив це за його завданням, - самі до цього не додумалися.

-І хто ж це зробив, та з якої зброї? – поцікавився Черниш. – Людина, яка не вміє добре стріляти, так не зможе. А цей Олександр не має досвіду зі зброєю.

-Так. Але у його партії такі люди є… От, наприклад, голова того ж самого їхнього «штурмового закону». Чи глава партійних «тітушок», називайте, як хочете. Такий собі Василь Савлук, партійне псевдо – характерне: Ернст. Самі розумієте, на честь кого… Так от, він якраз – кандидат у майстри спорту зі стрільби, причому стендової. Наскільки я розумію, там якраз мисливська зброя й використовується…

-Так він що, власну рушницю використав? – здивувався адвокат.

-Гадаю, що ні. В нього є двоюрідний брат, Павло Молодченко. Він – член цієї ж партії ЛУНА. А працює він у цікавому місці… А саме – у магазині зброї. Причому цей магазин продає не лише нову зброю, а й уживану, яку ті, хто з якихось причин хочуть рушниці чи карабіну позбутися, здають на комісію. Що може бути простіше – на одну ніч «позичити» рушницю? Потім повернути, і, якщо привести у належний стан, ніхто не дізнається, що з неї зробили кілька пострілів. Вона ж і так була у використанні… А от гільзи треба зібрати. Щоб, якщо ця рушниця колись іще «засвітиться» у якомусь криміналі, експертиза не показала, що її вже використовували для вбивства, бо тоді перевіряти почнуть якраз співробітників магазину. А за картеччю визначити конкретну рушницю неможливо. Ось так ми бачимо, що там повинно було відбутися, та як… До речі, ми вважаємо, що перед цим іншого вашого вченого та знайомого, Полянського, теж … отруїли не просто так. Доказів, звісно, не залишилося, та й вбити його не вдалося. Але … тут повинен бути зв’язок. Бо чи можливі такі збіги? Ми вже не можемо перевірити, чи є серед його оточення члени партії ЛУНА. А ви – можете…