Глава 44

У вівторок Марк з групою полетів на якийсь мега-крутий рок-фестиваль.Перед відльотом він ще зміг подзвонити до мене і сказав,що кохає і буде скучати.Я мало не розплакалася від переповнених емоцій.Дивно якось, ніколи не була пласкою ,а тут реву майже постійно. 
Як би важко не було розлучатися з Марком,я чудово розуміла ,що так буде завжди,якщо я погоджуся стати його дружиною.До цього просто треба звикнути ,і тоді буде легше відпускати його від себе. 
На щастя мене постійно підтримувала Оля і навіть залишалася у мене на ніч протягом двох днів.В четвер я спізнилася на роботу через сильний снігопад і одразу отримала догану від Марини.Шефиня так взагалі почала проти мене холодну війну.Після пропозиції Артура звалила на мене купу справ,щоб я не могла більше ні про що думати.Схоже вона подумала,що у мене є якісь плани на Кірсанова і побачила в мені конкурентку. 
От і сьогодні не встигла я переступити поріг компанії як отримала нову порцію роботи.До обіду час тягнувся неймовірно довго і ще й Влада збоку гидко насміхалася з мого завалу.Коли на екрані телефону висвітився незнайомий номер я завмерла,але швидко відповіла. 
-Слухаю! 
-Привіт,Діана!Це Марта,сестра Марка!-почувся в слухавці веселий голос дівчини. 
-Привіт.-навіть розгубилася трохи.Чому Марта вирішила мені подзвонити?-Вибач,просто не сподівалася,що ти подзвониш. 
-Здивувала тебе,так?-засміялася дівчина.-Я хотіла запросити тебе пообідати разом.Хочу дещо розказати.То як? 
-Добре,давай! 
Чути Марту такою щасливою було досить дивно.Але це заставляло думати,що у неї все налагодилося і це не могло не тішити.Домовившись зустрітися в кафе недалеко від моєї роботи я вдягнулася і попрямувала на вихід. 
Коли зайшла в кафе то помітила,що Марта вже мене чекала за столиком.Скинувши пальто я теж присіла і зацікавлено витріщилася на дівчину.Без сліз і розмазаної косметики вона виглядала дуже мило.А широчезна усмішка взагалі не зникала з її обличчя. 
-Я дуже рада,що ти прийшла.-одразу заявила Марта.-Хотіла тобі подякувати за все що зробила для мене. 
-Та я наче нічого і не робила.-замислилася я.-Але дуже рада,що ти така щаслива зараз. 
-Знаєш,я все ж таки набралася сміливості і поговорила з татом.-почала розповідати Марта.-Було дуже страшно,але я постійно прокручувала в голові твої слова і це допомогло триматися.Я сказала,що не хочу заміж,потім розплакалася і тато мене обняв.Прикинь,він у нас взагалі не любитель проявляти свої почуття,а тут взяв і обняв. 
-Отже ,він тебе більше не буде змушувати?-зацікавлено глянула на дівчину. 
-Сказав,що ні.І ще підтримав мою ідею навчатися закордоном. Отут я взагалі мало не заверещала від радості.Тато завжди був проти щоб я була десь далеко від дому,а тут дозволив навчатися там де хочу я! 
-Це чудова новина!Я дуже рада за тебе!-щиро сказала я .-Коли ти усміхаєшся,то і мені веселіше стає.А як з мамою справи? 
-А от вона проти мого від їзду закордон.-хмикнула Марта.-Останнім часом вона сильно змінилася,вирішила що треба взятися за моє виховання.Стала навіть гірше тата.Це реально бісить.На щастя скоро я звідси переїду і зможу жити самостійним життям. 
Я була дуже рада бачити цю дівчину такою щасливою.На щастя Микитюк-старший визнав свої помилки і зміг повернути довіру своєї дочки.Пообідавши ,ми з Мартою пообіцяли одна одній інколи збиратись разом і я знову поплелась на роботу.    
Пізно вечері подзвонив Марк і я розповіла йому про розмову з Мартою.Марк заявив що все це моя заслуга і не забув разів десять нагадати як сильно мене любить.Сам же хлопець говорив втомлено,але голос у нього був щасливий.Розуміючи,що йому добре я теж раділа разом з ним. 
В п’ятницю подзвонила Оля і заявила,що сьогодні я буду ночувати у неї.Стас відправився в відрядження по роботі і подрузі сумно.Тому у мене не було іншого виходу як погодитись.Після роботи Оля мене забрала своєю машиною і ми одразу ж поїхали до неї на квартиру.Взагалі то цю квартиру подрузі подарував сам Стас і тепер вони жили тут разом. 
Оля по приїзду додому одразу кинулася накривати на стіл і відкрила пляшку вина.Але пити у мене жодного бажання не було,навпаки хотілося чогось солоденького. 
-Ти мене дивуєш,Ді.-сказала Оля коли ми вечеряли.-Може ти вагітна? 
Я навіть закашлялася від такої заяви подруги і одразу почала рахувати коли ж мають настати «ті самі дні».Стало одразу страшно і зовсім не до сміху.Хоча затримка була лише кілька днів і нічого страшного поки що не сталося,та в голову закралися певні сумніви. 
-Ти чого зависла?Я що правильно все зрозуміла?-витріщилася на мене Оля. 
-Та ні це не можливо.-відмахнулася від подруги ,але тривога не відпускала. 
Оля промовчала але зацікавлено поглядати на мене не перестала.Вмостившись разом з подругою на величезному м’якому ліжку я все ще думала про свою можливу вагітність.Якщо це правда,то як відреагує Марк? 
-Ді,перестань себе накручувати.-обняла мене Оля.-Почекай ще декілька днів,а тоді купи тест.А якщо не можеш втриматись то завтра з’їздимо до мого гінеколога.Не переживай,думаю Марк буде дуже щасливий якщо ти справді вагітна. 
-Думаю,що варто ще трохи зачекати.Скоріш за все мої переживання даремні. 
З такими думками я і заснула.Але зранку краще не стало.Прокинулася я повністю розбита.Голова розколювалася і нудило.Я списала усе це  на переживання і заявила Олі,що сьогодні з ліжка не встану.Подруга лише усміхнулася і чомусь зрозуміла усе по своєму.До обіду нудота пройшла і я відчула себе нормальною людиною.Ми з Олею навіть пройшлися магазинами і подруга відвезла мене додому.Але перед тим як поїхати заявила щоб я дзвонила якщо буде погано. 
Вдома знову стало сумно і самотньо.Марк подзвонив ввечері і одразу почув що я без настрою. 
-Щось сталося?У тебе голос сумний.-серйозно запитав він. 
-Все гаразд.Просто скучила за тобою і мені нудно.-одразу ж випалила усю правду. 
-Я теж сумую .-відповів хлопець.-Ми мали завтра вилітати додому,але запланували ще один концерт ,тому скоріш за все повернемося в вівторок. 
Після слів Марка посумнішала ще більше.Сама не могла зрозуміти чому поводжуся як мала дитина.Я ж ніколи не була такою мямлею.Завжди показувала себе з сильного боку,а тут нию з приводом та без. 
На щастя захотілося спати і я змогла хоч на деякий час відключити ці дивні відчуття,що заполонили мою голову. 
Неділя настала для мене несподівано.Не встигла я нормально прокинутися як до горла підступила нудота .Тому я стрімголов помчала в туалет.Поки блювала думала над тим чим змогла отравитись,але в голову нічого не приходило.Єдиним виходом було збиратися і топати в аптеку. 
Вже через двадцять хвилин я сиділа на кришці унітазу і тримала в руці тест на вагітність.На очах виступили сльози ,але я ще не розібралася були вони від щастя чи від відчаю.В голові все ще билася думка,що можливо це не правда і тест помилився,але серцем я розуміла ,що немає жодної помилки. 
Ну що ж ,от чудова можливість перевірити Марка на готовність стати моїм чоловіком,а з недавніх пір ще й батьком нашої майбутної дитини.  
Перше що я зробила коли розум трохи прояснився,подзвонила Олі.Подруга зовсім не здивувалася почувши про мою вагітність і заявила,що записала мене на завтра на прийом до свого гінеколога.Ну а я вкотре переконалася ,що у мене найкраща подруга у світі. 
Понеділок почався трохи спокійніше.В туалет я побігла лише тоді,коли сіла снідати. Тому на роботу відправилася зла і голодна.На щастя прихопила з дому яблуко і тепер гризла зелений фрукт сидячи за купою паперів. Марина знову розійшлася,а у мене не було сил з нею прирікатися.Перед обідом Влада заявила,що я маю з’їздити в студію до Артура щоб забрати якісь документи.Ну це краще ніж перебирати гори папірців,тому я швиденько зібралася і помчала в метро. 
Зайшовши в офіс Кірсанова мені захотілося широко усміхнутися.Не була тут кілька днів,а здавалось наче вічність пройшла.Я не могла собі брехати,мені дуже хотілося повернутися сюди і працювати з НКН. 
Підійшовши до кабінету Артура я вже хотіла постукати,але двері були відчинені і продюсер стояв до мене спиною.Його злий голос заставив мене напрягтися.  
-Я зрозумів,що проблема серйозна!На щастя Міка і хлопців зараз немає в місті, та і в країні загалом.Тому до завтра потрібно кинути усі сили на пошуки Романова.Я абсолютно впевнений,що  він  щось задумав. 
Знову почувши це прізвище я відчула як підкошуються ноги.В останній момент змогла зловитися за дверну раму і не гепнутись прямо перед Артуром.Та шум який я зробила  привернув увагу Кірсанова. 
-Діана?-витріщився він на мене.Схоже не чекав ,що я підслухаю його розмову.-Ти все не так зрозуміла,просто виникли деякі проблеми... 
Артур ще щось говорив,а я відчула як свідомість повільно кудись відпливає.Слова продюсера до мене не долітали,а вже за мить ноги остаточно підкосилися. Останнє,що я побачила перед тим як знепритомніти ,що Артур миттєво кинувся мене рятувати.