Глава 40

Після завершення концерту учасники гурту спустилися в зал.Вони одразу ж потрапили в руки журналістів, і більш за все пресу цікавило хто ж така ця Меріда ,і які зараз стосунки між Марком і цією дівчиною.Марк не мав жодної хвилини вільного часу,постійно хтось підходив щоб привітати або задати питання. Але з його обличчя ні на мить не зникала посмішка,це була його стихія і тут він по-справжньому був щасливий.Мене тішило відчуття того,що я змогла допомогти у здійсненні його мрії.Хоча ціна виявилася надто велика.

Я встигла зустріти багато знайомих з якими доводилося перетинатися по роботі.Побродила по клубі і перевірила відгуки щодо альбому НКН.Начебто все спокійно,отже моя робота виконана і можна відправлятися додому.Але серце моє було тут ,поряд з Марком і хлопцями.

На очі навернулися сльози і я швидко змахнула їх рукою.Потрібно закінчувати цю вечірку і повертатися додому.А то ще не вистарчало розплакатись перед Марком.

Поки усі були зайняті я непомітно забрала свою шубу і вийшла на вулицю.На вулиці було досить холодно і почав падати сніг.Таксі як на зло не було ,а у мене уже зуб на зуб уже не попадав.

-Ти все ж таки вирішила втекти ?Навіть не привітаєш нас з виходом альбому?-поряд зупинився Марк.

-Навіщо ти розповів зі сцени про Меріду?-проігнорувала питання хлопця.-Про тебе зараз хіба що лінивий не говорить.Навіщо звертаєш увагу на своє особисте життя?

-Просто хотів дати зрозуміти усім і тобі,що кохаю лише одну дівчину .-серйозно глянув на мене хлопець.-Я хочу щоб ти знов вірила мені ,щоб не боялася довіритись.Тепер за мною стежить дуже багато людей.Я дуже хочу щоб усі вони прийняли мій вибір і не звинувачували у тому,що проміняв своїх фанатів на кохання до одної жінки.Хочу щоб вони раділи ,коли моя кохана буде поряд зі мною.Я люблю тебе,Ді.Тепер я хочу почати усе спочатку,правильно.

-Марк,а якщо мене не приймуть?-запитала я.-Я знаю як важливо для тебе співати,тому не зможу собі пробачити якщо через мене у тебе будуть проблеми з карєрою.

-Ді,ти нічого не розумієш.-усміхнувся хлопець.-До зустрічі з тобою я спав і бачив як повертаюся на сцену і дарую людям свої пісні.Як по венах разом з кров’ю протікає кожна пісня.З цим відчуттям я жив кілька років,але зараз все не так. Немає тих відчуттів що були раніше. Я все ще хочу співати,але не для усіх своїх фанатів,а лише для тебе,Ді.Сьогодні стоячи на сцені я переживав лише про одне:прийдеш ти чи ні.Коли я тебе побачив поряд з Вороновим,захотілося запустити мікрофоном йому в голову.І байдуже як би це виглядало зі сторони.

І що я мала йому відповісти?Зізнатися як мені страшно розбивати його мрії?А може я боялася руйнувати своє тихе і спокійне життя?Адже ,якщо я все ж таки залишуся з музикантом,потрібно буде змінювати свій ритм і у всьому доповнювати Марка.

-Ти замерзла?-вивів мене з роздумів хлопець.

-Я таксі викликала,але нажаль немає жодної вільної машини.-я навіть зраділа,що Марк змінив тему.Навіть уявлення не мала,що йому відповідати.

-Давай я тебе відвезу.-заявив хлопець , швидко схопив за руку і потяг до своєї машини.

Я навіть не помітила як уже сиділа в салоні авто.

-Марк,у тебе так купа гостей залишилася!-закричала розгублено.-Ти не можеш просто взяти і поїхати геть!

-Можу.-спокійно відповів хлопець і вирулив на дорогу.-Крім мене в гурті ще є четверо хлопців.Хай радіють,настав їх зоряний час.

Мені залишилося лише замовкнути і поглядати на засніжену нічну дорогу.Хоч я і переживала щоб у Марка не було проблем через таку вихідку ,але усміхнулася як ідіотка,розуміючи що Марк залишив усіх заради мене.Це дійсно було приємно.

-Ти сильно поспішаєш?-глянув на мене хлопець після кількох хвилин мовчання.

-Та ні…Чому запитуєш?-здивувалася я.

-Хочу побути трохи з тобою.-усміхнувся Марк.-Сьогодні дуже важливий для мене день і мені потрібно,щоб ти була поряд.Ти складеш мені компанію?

-Звичайно.-сказала навіть не думаючи.

Марк кивнув і машина набрала швидкість.Я незнала чи правильно роблю залишившись з музикантом,але зараз я могла думати лише про те,що він хоче моєї присутності поряд з собою.А я так не хотіла залишатися сьогодні сама…

Машина заїхала на парковку поряд з новою багатоповерховою будівлею.Ми вийшли на вулицю і Марк взяв мою руку в свою і повів всередину.Ми пройшли красивий величезний холл, де було абсолютно порожньо.Зайшовши в ліфт Марк нажав кнопку з цифрою «25».Я так і мовчала поки ми їхали,не хотілося рушити словами цей казковий момент.

Ліфт зупинився на останьому поверсі і я зрозуміла,що приїхали ми в ресторан.Та чомусь усі столики були порожні,лише ми удвох і ціле місто за склом.У мене навіть дух перехопило від краси,що відкривалися перед очима.Панорамні вікна замість стін відкривали перед нами краєвид нічного міста.Мільйони вогнів переливалися перед очима і це було нереально круто.

-Знаєш,одного разу мені уже доводилося побувати в схожому місці.Тоді одна дівчина мені сказала приїздити туди ,коли захочеться когось побити ,або просто зноситиме дах.-Марк встав за моєю спиною.-Нажаль,через снігопад заїхати туди неможливо,тому я знайшов це місце.

-Тут дуже гарно.-сказала тихо ,боячись обернутися до хлопця.

-Я радий,що тобі подобається.-голос хлопця став тепліший.-Знаєш,а мені реально зносить дах.Я вже і сам не знаю,чого хочу.Коли ти поряд у мене наче крила за спиною виростають і усі проблеми здаються такими смішними.Хочеться творити і дарувати тобі нові пісні.Хочеться тобі першій показати ,що я створив і переживати чи сподобається тобі.Ді,я ніколи такого не робив і зараз мені реально страшно …Вибач мене ідіота…і…

Я більше не могла терпіти і тому швидко обернулася до хлопця.Марк тримав в руці красиву бархатну коробку в якій лежала обручка.Я відчула як сильніше забилося серце і затремтіли руки.Сьогодні ніч якогось іншого Марка…Закоханого і відкритого.Але обручка…це надто несподівано..