Глава 38

Я стояла навпроти своєї мами і не розуміла ,як ми могли бути рідними людьми.Зовсім чужа і незнайома мені людина,хоча очі такі як і в мене і ніс..Навіть колір волосся у нас однаковий.Мама дивилася на мене таким злим поглядом,наче хотіла просто на шматки розірвати.І я вже знала кому можна за це дякувати-Аріночка нажалілася.

-Ти навіщо Аріну образила?-зашипіла вона на мене.-Її викинули звідси як мотлох!Дівчина вся в сльозах додому повернулася.

-Мам,ми не бачилися вісім років,а тебе тільки це цікавить?-запитала я.Знала чудово,що ця жінка ніколи не переступить свої принципи.Боїться вона свого чоловіка,чи просто за себе переживає,але я ніколи не буду у неї на першому місці.

-Я з радістю не бачила б тебе стільки ж,але ти сама змушуєш мене пертись яж сюди!-холодно глянула на мене.

Ну що ж,все як завжди.Погляд матері перемістився мені за спину і вона швидко натягнула брехливу посмішку.

-Що тут відбувається?-крикнув Марк і мама напряглася.Здивовано глянула на мене і знову на хлопця.

-Розумієте,вийшло непорозуміння.-спробувала викрутитися жінка.-Це моя дочка і ми трохи посварилися…

-Ді ,ти як?-Марк проігнорував мою маму і стурбовано глянув на мене.-Може краще тобі не говорити з нею?

Схоже музикант швидко розібрався в ситуації.В принципі ми з мамою дуже схожі,а ще Марк знав в яких ми стосунках.Мені стало приємно,що він підійшов,що хвилюється.Але просто взяти і втекти я не могла.Потрібно вирішити все раз і назавжди.

-Думаю,що варто поговорити.-якомога впевненіше відповіла.-Дякую ,що підійшов.

Марк кивнув і глянувши не надто дружелюбно на мою маму знову пішов до Артура,який теж не спішив йти працювати.

-Хто це був?Обличчя у нього знайоме.-проводжаючи поглядом Марка запитала мама.

-Ти здається поговорити хотіла..Зайдеш в мій кабінет?-перевела тему на головне.

Мама кивнула і ми пішли до ліфту.Мовчали поки їхали ,коли йшли коридором і коли заходили в мій кабінет.На щастя тут нікого не було тому я кивнула на крісло і мама швидко сіла.

-Я слухаю тебе.-сіла у своє крісло і перевела подих.Знала,що ця розмова буде не з легких.

-Через твою вихідку Аріна налаштовує свого батька проти мене!-злісно випалила мама.-Каже ,що ми з тобою одна тупа сімейка!

-А хіба ми з тобою не мати і дочка?-запитала з усмішкою.-Правду каже твоя Аріна.

-Бачу ти навчилася кігті випускати.-хмикнула мама.-Думаєш стрибнула в ліжко до Кірсанова і тепер можеш людей в ніщо не ставити?Що ж ти будеш робити коли він покористується тобою і викине,як сестру твою недавно!?

-Мені здається,що ти забуваєшся.-тепер я почала злитися.-По-перше ,тебе не має хвилювати з ким я сплю.По-друге,Аріна ніяка мені не сестра.Ну а по-третє,ти не думаєш,що Кірсанов і тебе викине коли дізнається про ці слова?

Мама замовкла і нахмурилася.Не чекала від мене такої віддачі,та я сама не знала ,що зможу бути такою.Але мені набридло боятися і тікати від минулого.Потрібно просто раз і назавжди обрубати всі кінці,як би боляче не було.

-А ти змінилася.-ухмильнулася мама.-Тепер на мене стала схожа.

Хотілося засміятися,але я стрималася.Ну що за жінка?Просто слів немає.

-Можливо я тебе розчарую,але я абсолютно на тебе не схожа.Ми чужі люди і ти чудово це знаєш.Я ніколи не була тобі потрібна.Крім себе ти і не любила нікого.Знаєш,мені тебе навіть шкода.Колись можливо прийде такий момент,що і тобі захочеться щоб хтось був поряд.Але нажаль твій чоловік безмежно любить свою доньку і все віддасть їй.А ти залишишся сама і будеш згадувати,що колись у тебе теж була дочка,яку ти так жорстоко вичеркнула з свого життя.

-Ти нічого про мене не знаєш…-прошипіла злісно жінка.Схоже мої слова її зачепили.

-Мам,ти все своє життя намагаєшся бути хорошою для когось,щоб тебе тримали поряд і гроші давали.Ти боїшся що скажеш щось не те і в ту ж мить вилетиш з того дому просто на вулицю.Ти навіть від мене відмовилася заради своїх благ.Може вже досить цієї комедії ?-мені так хотілося щоб вона відчула і нарешті зрозуміла ,що мені теж боляче.Я просто хотіла щоб вона була щаслива і забула нарешті про моє існування.Щоб було краще для нас обох.

-Я не хочу слухати того про що ти говориш.-мама встала і нависла наді мною.-Просто зроби як я прошу.Попроси свого коханця взяти Аріну на роботу і я більше тебе не турбуватиму.

-Я не можу цього зробити.-відповіла спокійно і помітила як сильно розізлилася мама.-Завтра мій остінній день в цьому офісі,тому вибачай,але твоя Аріна може сама прийти і спробувати свої сили.Наприклад,хай резюме подасть для початку.

Мама стисла кулаки і зміряла мене злим поглядом.Зрозуміла нарешті,що допомоги від мене не дочекається.

-Я твоя мама!-закричала вона голосно.-Ти маєш слухати мене!Я тебе народила,життя дала!Така твоя мені віддяка?

-Дякую,що народила.-спокійно відповіла і встала.-Дякую,що не зробила аборт.Дякую,що не покинула в лікарні.Дякую,за те що на вулицю не викинула.Що ще ти хочеш від мене почути?

Я підійшла дуже близько і тепер ми дивилися просто в очі одна одній.

-Ну ти і…-почала вона говорити ,але я перебила.

-Знаєш,я так давно тримала в собі ті дитячі образи.До останього вірила,що ти можеш бути хорошою.Сподівалася,що колись настане така мить і ти просто скажеш «Я люблю тебе ,доню».Але нажаль в тобі не має серця і ти ніколи не приймеш мене як дочку.Я ненавиджу тебе за своє страшне дитинство.Ненавиджу за те,що довела тата до смерті.Я можу ще багато говорити,але ти не варта того щоб я тут розпиналася.Я дуже прошу тебе!Зникни нарешті з мого життя і ніколи про мене не згадуй.Я буду дуже тобі вдячна за це.

Мама знову замахнулася щоб вдарити мене ,але цього разу я перехопила її руку.

-Добре подумай перед тим як зробити це.-холодно глянула на неї.-Я вже не маленька дівчинка і зможу захиститись.Повір,я можу зробити так,що ти пошкодуєш про свій сьогоднішній приїзд сюди.