Глава 37

За час,що провела в клубі єдиним моїм бажанням було поскоріше звідти втекти.Три пари очей стежили за кожним моїм кроком.І це неабияк дратувало.Якщо постійні поглядання Марка ще можна було зрозуміти,ну і Артура теж,то зацікавленості Воронова я зрозуміти не могла.Якщо бути чесною то цей чоловік трохи мене лякав.Один його погляд чого вартий.Брр... 
Коли усі питання було вирішено я вирішила тихенько змитися,поки ніхто не помітив.Я навіть ступила однією ногою в коридор ,коли почула позаду себе насмішливий голос. 
-Уже тікаєте? 
Довелося натягнути на обличчя посмішку і обернутися до Воронова.Він що слідкував за мною? 
-У мене ще є деякі справи ,тому... 
-Думаю,вам варто приєднатися до нас за обідом.-перебив мене Домінік,наче так і має бути.-Хлопці з гурту і Артур уже відправилися в ресторан.Та я хотів би і вас туди запросити. 
Не хотілося,щоб чоловік думав що я його злякалася.А якщо зараз відмовлюсь то так і виглядатиме.Та з іншого боку,що я втрачаю?Можливо навіть зможу Марка позлити заявившись в компанії Воронова. 
-Думаю мої справи трохи почекають.-сказала впевнено і помітила як чоловік весело хмикнув.Навіть страшно уявити які емоції я в нього викликала.То шарахаюсь,а за мить йду разом обідати. 
-Радий це чути.-сказав Домінік і кивнув на вихід. 
Коли ми зупинилися біля чорного Chevrolet Camaro я розгублено витріщилася на Воронова.Я ж ідіотка думала ,що ресторан десь поряд.Їхати кудись з цим чоловіком я не мала жодного бажання.Але тепер дороги назад не було. 
Воронов тим часом галантно відкрив для мене дверку і я навіть здивувалася його вихованю.Швидко сіла в салон і поки Домінік обходив машину намагалася заспокоїтись.Сьогодні день сюрпризів і переживань.Наче мені і так сумно жилося... 
-Можна задати вам одне питання?-хриплий голос Воронова вивів мене з прострації. 
-Спробуйте.-зацікавлено глянула на нього.Красивий,зараза!Але поряд з ним було важко залишатися спокійною,він  наче душив своєю внутрішньою силою і це сильно нервувало. 
-Ви з Марком зустрічаєтесь?-ого,такого питання я точно не чекала. 
Машина плавно їхала містом,а я думала що відповісти. 
-Вибачте,напевне я перегнув з своєю цікавість.-продовжив говорити Домінік ,побачивши як я зависла.-Просто ,ми з Марком і так не сильно спільну мову знаходимо,а сьогоднішня його реакція на вас ,здивувала. 
-Ми зустрічалися.-незнаю,що на мене найшло,але захотілося виговоритися.Ну і що ,якщо це буде зовсім незнайомий мені чоловік?Так навіть простіше. 
-Ого!-присвиснув Домінік.-Отже,я не помилився в своїх здогадах. 
-Ми посварилися і я не впевнена,чи варто миритися. 
-Можу тільки здогадуватися,що сталося,але знаю одне-характер у нашої зірки припаршивий.-додав Воронов. 
-Ви давно знаєте Марка?-запитала зацікавлено. 
-Не дуже.Ми познайомились через Артура і чомусь одразу невзлюбили один одного. Люблю інколи вивести його з себе. 
Домінік усміхнувся і я задивилася на його ямочку на щоці.Нереально класний,і не такий вже і страшний як здавалося одразу. 
Машина заїхала на парковку біля знайомого мені ресторану ,де ми часто обідали з Артуром.Вийшовши на вулицю я помітила машини Марка і продюсера.Отже вони вже тут. 
-Бували тут раніше?-Домінік зупинився поряд зі мною. 
-Так,Артур Павлович часто тут обідає.І я теж бувала кілька разів.-відповіла швидко. 
-Ну тоді думаю,нам все ж таки варто зайти.-Воронов кивнув в бік входу і ми повільно пішли туди. 
Залишивши верхній одяг в гардеробі ми одразу ж попрямували до столика.Чим блище ми наближалися тим більше мені хотілося втекти.За столом сиділи усі учасники НКН і Артур.Побачивши мене хлопці зраділи ,але вже за мить здивовано витріщалися мені за спину. 
-Бачиш Арт,а зміг вмовити Діану скласти нам компанію.-самовпевнено заявив Воронов і навіть стілець мені відставив щоб я змогла сісти.Саме смішніше ,що сіла я якраз навпроти Марка і Артура.Воронов вмостився поряд зі мною і під хмурими поглядами усіх хто був за столом взяв меню і допоміг зробити замовлення. 
Я навіть здивувалася від того наскільки добре він розбирається в меню.Та саме дивніше було в тому,що Воронова абсолютно не напрягали погляди усіх присутніх за столом.Я навіть поважати його стала за таку витримку.Марк взагалі з мене погляду не зводив і це конкретно бісило . 
-Ви чудово розбираєтесь в меню.-вирішила зробити комплімент Домініку,поки готували наші замовлення.-Часто тут буваєте? 
-Взагалі-то це мій ресторан.-весело глянув на мене Домінік.-Тому я прекрасно знаю,що тут готують найкраще. 
Я так і завмерла з відкритим ротом.З ким я зв’язалася?Воронов власник клубу ,ресторану і я абсолютно впевнена ,що це ще не все.Багатий,красивий ...і точно не мій тип.Навіть незнаю чому ,але його привабливість діяла на мене якось не так.Ну не бачила я себе поряд з таким крутим мужиком.Надто висока планка для мене.Та й він скоріш за все притяг мене в цей ресторан лише для того щоб позлити Марка.До речі це йому чудово вдавалося. 
-Правда?-вдала,що реально зацікавлена.-Тут дуже мило і готують смачно. 
-Радий це чути.-кивнув мені Домінік і нарешті нам принесли замовлення. 
Їсти під хмурим поглядом Марка було не дуже приємно.Та й інші учасники гурту дивилися на мене так,наче я зрадила Марка з Вороновим.Точно!Вони ж не знають що ми уже не разом! 
Стало якось не по собі і навіть смачна їжа не викликала захвату.Хотілося поскоріше піти геть.Хотіла Марка провчити,а лише себе зрадницею виставила.Вибачившись,я швидко помчала в туалет.На щастя там нікого не було і я змогла спокійно вмитися холодною водою. 
Не хотілося повертатися за столик,тому я вирішила все ж таки зіслатись на важливі справи і тікати подалі від цієї різноманітної чоловічої компанії.В коридорі мене чекав сюрприз,Марк схоже мене дожидався. 
-І чому я не здивована,що ти тут.-підійшовши до хлопця сказала. 
-Що у тебе з Вороновим?-хмуро глянув на мене музикант.-Ді,він не той з ким можна грати в ігри.Не використовуй його щоб мене позлити. 
-З чого ти взяв,що я його використовую?-щиро здивувалася.-Я його зовсім не знаю,але повір,чудово розумію,що він за людина.До того ж ,зараз у мене немає жодного бажання з кимось зустрічатися.Просто дай мені можливість закінчити свою роботу тут і обіцяю,ми з тобою більше не побачимось. 
-Ти все-таки вирішила повернутись на свою колишню роботу?-посумнішав хлопець. 
-Мій контракт закінчується завтра,тому мене більше нічого не тримає поряд з тобою.-сердито глянула на хлопця.-Повір,мені і так важко знаходитись тут.Я хочу побути сама...подалі від НКН і особливо від тебе. 
-У мене немає жодного шансу ?-з надією глянув на мене хлопець.-Ти не зможеш мене вибачити? 
-Я не знаю.-відповіла чесно.-Вибач,але мені треба повертатися в студію. 
-Я тебе відвезу.-кинувся за мною Марк. 
-Повертайся до хлопців.-сердито глянула на хлопця.-Я викличу таксі. 
Моя ідея Марку зовсім не сподобалася,але він промовчав і поплівся в зал.Забравши своє пальто я викликала таксі і вийшла на вулицю. 
-Уже тікаєте?-почувся за спиною насмішливий голос Воронова. 
-З’явилися важливі справи. -не оглядаючись на чоловіка відповіла.-Дякую вам за обід.Все було дуже смачно. 
-Серйозно?-Домінік встав поряд зі мною і я помітила,що він вийшов на холод без пальто.Чесно кажучи його вигляд і так приводив у захват.Тому я вирішила взагалі не поглядати в його бік.-А я помітив,що ви до їжі навіть не торкнулися.Хоча вас можна зрозуміти,під хмурим поглядом Марка не так легко розслабитись. 
Я навіть розгубилася від такої заяви.А цей Воронов ще й спостережливий.На щастя приїхало таксі і мені не довелося нічого відповідати на його слова.Домінік знову галантно відкрив для мене дверку і коли я сіла в авто нагнувся блище до мене. 
-Був радий познайомитись з вами,Діана.-і знову цей хриплий голос.-Побачимось завтра на концерті. 
-До зустрічі,Домінік.-видавила з себе і на щастя чоловік закрив дверку. 
Та це ще було не все.Воронов підійшов до водія щось йому тихо сказав і всунув в руку крупну купюру.Ого,він що за мене щойно заплатив?Машина рушила,а Домінік так і продовжував стояти на дорозі. 
Все -таки дивний цей Воронов,місцями милий,привабливий і сексуальний.А вже за мить холодний і неприступний. 
На роботу я повернулася повністю розбита.Хотілося поїхати додому,впасти на ліжко і не прокидатися аж до завтрашнього вечора.Та роботу ніхто не відміняв,тому важко зітхнувши попрямувала на своє робоче місце.На щастя до вечора я більше не бачила Марка і це радувало. 
Зібравшись додому я вийшла в коридор і мало не врізалася в Єгора. 
-Ой,вибач,я не помітила тебе.-винно глянула на хлопця.Дивно,але він не усміхнувся і навіть не пожартував,як робив це завжди. 
-Міка ти теж останнім часом не помічаєш? -холодно запитав Єгор. 
-Ти про що?-не одразу зрозуміла ,про що говорить хлопець. 
-Побачила на горизонті нову вигідну перспективу і Марк став не потрібен?-виплюнув Єгор.-Не думав я ,що ти поведешся на Воронова.Але і тут ти нас здивувала. 
А це вже було неприємно слухати.Я не зробила нічого такого,за що мало б бути соромно.Але пояснювати  щось Єгору я не збиралася.Схоже не один Марк абсолютно незнає яка я насправді . 
Обійшовши здивованого Єгора я попрямувала до ліфта.Хлопець явно не думав,що я отак просто піду геть ,тому і не кинувся мене доганяти. Хоча б це радувало. 
Вийшовши з ліфта на першому поверсі я помітила біля ресепшену Марка і Артура.Вони про щось розмовляли і мене не бачили.Отже ,зможу непомітно втекти.Та в одну мить з голови вивітрилися усі думки про Марка і я завмерла як вкопана. Переді мною стояла красива жінка,в довгій шубі з ідеальним макіяжем і зачіскою.Вона теж мене помітила і впевнено попрямувала в мій бік.Поки вона йшла я все думала,а чи не сон це все... 
Та за мить мене боляче повернули у реальність.Її рука взлетіла в гору і проїхалася по моїй щоці.Частина обличчя запалала від болю,але я все не могла поворухнутися.Краєм ока помітила як до нас направляється розлючений Марк. 
А я відчула як по гарячій щоці скотилася одинока сльоза.Не такою я уявляла нашу зустріч через довгих вісім років. 
-Ну привіт,мамо!-зібравши усю силу в кулак ,сказала я і гірко усміхнулася.