Глава 35

Вийшовши з відділку поліції нарешті змогла вдихнути повні груди повітря.І зовсім не важливо ,що повітря це холодне як лід.Я змогла зробити правильний вибір!Тепер можна собою пишатись.

Здивувало лише те,що Артур так і не з*явився.Це напрягало і чомусь не хороше передчуття закралося в голову.Артур не залишив би мене тут саму без вагомої причини.Можливо щось з Марком?

Як тільки ця думка пронеслася в голові я кинулася до під*їхавшого таксі і помчала в лікарню.

-Ну ти і стерво,Меріда!

Не такої зустрічі я чекала!Навіть Артур мовчав,хоча завжди ставав на мій захист.Отже щось пішло не так…Романов зміг мене перехитрити?

-Може поясниш чим я це заслужила?-запитала напружено,а серце забилося швидше.

-Думаю,ти чудово знаєш причину!-Марк так швидко підійшов,що я навіть розгубилася.Він дивився якось по-іншому,наче бачив мене вперше.

-Діана,що ти сказала слідчому?-серйозно глянув на мене Артур.

-Я не розумію,що з вами двома таке!-розізлилася я.-Я правду розказала ,як усе і було!

-І як виглядає правда в твоєму розуміні?-єхидно запитав Марк.-Чи правду тобі диктує Романов?

Ну,звісно!Тепер все зрозуміло!Схоже Романов вирішив мене підставити.Чомусь мене це навіть не здивувало.А от слова Марка привели до тями.Він не вірить мені…навіть Артур не вірить.

-Ти справді віриш,що я могла бути шпигункою Романова?-запитала,хоча і так знала відповідь.Бачила в його очах все що думає.

-Тоді що це?-закричав Марк і забравши у продюсера телефон всунув мені в руки.

Романов,гад такий,наробив купу фоток.Якщо чесно глянувши на них я і сама повірила б що взяла гроші у нього.Ось тут я навіть усміхаюсь..і байдуже що усмішка ця натягнута силою.

-Ми справді говорили…і гроші він мені дав.-сказала тихо.Бажання щось пояснювати не було абсолютно.Я знову йому допомогла,знову ризикую собою,а він дивиться так наче я найгірше що було в його житті.

-Чорт,Ді!-закричав Марк спопеляючи мене поглядом.-Я Ж ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!Як ти могла так з нами вчинити?Ти з самого початку працювала на Романова?

-Який же ти ідіот,Марк.- сказала гірко.Потрібно було закінчувати цей дурдом.Знаючи Марка,зараз його понесе,а слухати образи я не хотіла.-У тебе хоча б на мить з*являлася думка,що мене підставили?

Хлопець мовчав,отже я була права.В цю мить у Артура задзвонив телефон і він швидко вийшов в коридор.Ми залишилися самі ,але напруга між нами загострилась до краю.Не такого завершення я чекала…А може це і на краще?Хіба можна бути разом якщо один не вірить,а інший постійно хоче щось довести?

-Знаєш,коли я знайшла тебе тієї ночі ,мені здалося,що це доля.Ну не можуть двоє людей просто так зустрітись в подібній ситуації.Навіть Оля говорила,що ти станеш моїм принцем.Знайдеш і віддячиш за те,що врятувала.Але нажаль у нас з самого початку усе пішло не правильно.Я втекла злякавшись,а ти замкнувся в своєму минулому,в ненависті до Романова,неприязні до Аліси і недовіри до мене.Я постійно хотіла допомогти,думала,що винна,тому що приховала правду про Меріду.А сама забула що про себе теж треба думати.Навіть зараз на перше місце я поставила тебе,твої інтереси.А сама потрапила під удар..

-Я не розумію тебе..-нахмурився Марк.Схоже для нього щось почало прояснятись.Шкода ,що надто пізно.

В палату зайшов Артур і глянув на мене винно і стурбовано.Отже один вже все знає.

-Марк,ми помилилися..-сказав він музиканту.-Діана не була заодно з Романовим.

-Що ти сказав?-витріщився на продюсера музикант.Ну нарешті правда відкрилася.

-Діана,вибач за те що не вірили…-невпевнено глянув на мене Артур.-Все справді було проти тебе і ми ідіоти повелися…

Мені не хотілося слухати виправдання, усе і так було зрозуміло.Хотілося як найшвидше покинути цю палату і взагалі забути про існування цих людей.Але наостанок я вирішила зробити їм сюрприз.

Витягнувши телефон я включила той самий запис розмови з Романовим.Секунди йшли,а Марк все більше хмурився і нервував.Хотілось побачити саме його реакцію,хоча нічого хорошого це мені не принесло.Що з того,що я очистила своє ім*я?Тепер переді мною стоїть не коханий чоловік,а моє болюче минуле.

-Ді,я…-першим відмер саме Марк і кинувся до мене,але я одразу ж зробила крок назад.Хлопець завмер побачивши мої дії.

-До речі,дещо забула.-я витягла з сумки той самий чек і підійшовши до Артура віддала йому в руку.-Не думаю,що ще колись побачу Романова,тому поверніть йому назад,якщо зможете.Не хочу брати те,що заляпане чужою кров*ю.

Ну все,тепер можна і честь знати.Не можу більше тут знаходитись.Я швидко вибігла в коридор і помчала на вихід.Позаду почулися кроки,отже наздоганяє.Чомусь я в цьому навіть не сумнівалася.

Марк вибіг за мною на вулицю,без верхнього одягу,але мені не було його шкода.Усі почуття якось в одну мить заснули і прокидатись не збиралися.

-Ді,я ідіот!Вислухай мене!-музикант встав переді мною не даючи змоги пройти.-Я просто розгубився,сам незнаю,що на мене найшло.Ти завжди була поряд,допомагала,а я…

-Ти все сказав?-байдуже глянула на нього.-Якщо так,то повертайся в палату.В суботу концерт і тобі не можна хворіти.

-Ти хвилюєшся за мене?-з надією глянув на мене Марк.-Якщо хвилюєшся,отже ще не все втрачено..

-Марк,я поки що піар-менеджер гурту.Не в моїх інтересах переносити реліз альбому через те,що ти захворієш.Не треба собі нічого придумувати.Думаю ти і так уже переборщив з фантазією.-сказала спокійно.

-Ді ,будь-ласка,нам просто треба спокійно поговорити.-попросив Марк.-Ми ж кохаємо один одного!

-Я ти там говорив сьогодні зранку?Щоб розібратися в собі і своїх почуттях потрібен час?Повністю з тобою згодна.Я не хочу і не можу зараз тебе бачити.Ти ж зранку теж так думав,ну от ,все як ти і хотів.

-Що мені зробити щоб повернути тебе?-серйозно глянув на мене Марк.