Глава 34

Я сиділа в машині Романова ,на задньому сидінні і ніяк не могла зрозуміти-коли моє життя встигло перетворитися на абсурд.Як можна так жорстоко перекидати з однієї крайності в іншу?Романов випустив своїх бугаїв погуляти на вулиці,тому в машині ми були самі.Єдине що прийшло мені в голову поки Романов говорив з одним з бугаїв-увімкнути диктофон.Можливо щось важливе вдасться почути. 
От тепер ми сиділи зовсім близько на задньому сидіння і я просто шкірою відчувала всю холодність і злість ,що переповнювали цього чоловіка. 
-Знаєте Діана Олегівна,зізнаюсь чесно,не думав,що від вас можна було чекати таких сміливих вчинків.-зацікавлено глянув на мене Романов. 
-Не розумію про що ви.-витріщилася на нього здивовано.Страху як такого уже не було,напевне від пережитих недавно емоцій мій мозок вирішив мене покинути на деякий час. 
-Ви розумна жінка Діана,і я був би радий бачити вас у своїй компанії.-ухмильнувся Романов . 
-Ви мені що роботу пропонуєте?-вийшло трохи голосно,але я реально здивувалася.Світ що зійшов з розуму?Чи це зі мною щось не так? 
-Справа в тому,-спокійно продовжив Романов,-що я знаю про усі плани Кірсанова.Ви справді хочете давати свідчення в поліції?До речі,ви мене дійсно здивували,Меріда. 
Романов усміхнувся наче виграв мільйон.Схоже його розсмішило моє офігівше обличчя.Звідки він все знає?У Артура працює шпигун?Оце вже зовсім не смішно. 
-Не поясните звідки про все дізналися?-хмуро глянула на чоловіка. 
-У мене є свої методи.-заявив Романов.-Отже,я хочу укласти з вами угоду.До речі,вигідну нам обом.Я знаю ,що Марк не пробачив вам брехні.Чому б вам не помститися йому і при цьому добре заробити?! 
-І що я маю зробити?-слова застряли десь в горлі,але я змогла зібратись і видавити з себе це запитання. 
-Дати свідчення в поліції.-ухмильнувся Романов побачивши ,що я не вибігаю з машини,а сиджу як вкопана. 
Напевне думає,що я згодна гарно заробити,а я насправді все ще від шоку не можу відійти. 
-Що саме я маю сказати?-стримуючи злість запитала. 
-Все просто.Скажете,що справді знайшли Міка тієї ночі,але не побитого а просто п’яного.-Романов замовк зацікавлено стежачи за моєю реакцією.  
А я так хотіла поцарапати його гидке обличчя!Та треба було триматись і не видавати себе. 
-Що мені з цього буде?-серйозно глянула на чоловіка. 
-Щедра винагорода.-відповів Романов і протягнув мені чек .Навіть незнаю як змогла стриматись і не присвиснути від суми що була там вказана.Та я тепер можу до старості на роботу не ходити. 
-Ого,а ви щедрий.-все ж таки не втрималася від «компліменту». 
-То як,ти допоможеш мені?-серйозно глянув на мене Романов. 
-Я можу подумати?-запитала нахмурившись. 
-Можеш.-дозволив чоловік.-Але мушу тебе засмутити-вибір у тебе не великий. 
-Що ви маєте на увазі?-напряглась я.Погляд у Романова став злий і колючий.Одразу захотілось вистрибнути з машини.  
--Якщо ти не погодишся я зроблю так,що ти станеш моїм шпигуном.Я впевнений Кірсанов повірить,що ти працювала на мене ще тоді коли кинулася рятувати Міка.Ідеальне співпадіння ,правда? 
От мудак!Як гарно усе продумав.Якби я зараз не тримала в руці телефон,який записував усю нашу розмову це був би мій кінець.От і допомагай після цього людям. 
-Отже ,у мене немає вибору?-запитала стурбовано.Головне не перегравати! 
-Схоже на те!-ухмильнувся Романов.-Але як бачиш я не такий вже і поганий.Сума,яку ти отримаєш,дозволить тобі поїхати кудись далеко і забути усю цю історію як страшний сон. 
Який турботливий,просто слів немає. 
-Я згодна.-сказала тихо і помітила ,що Романов задоволено кивнув. 
-Я знав,що ти мене не розчаруєш.Після обіду Кірсанов відвезе тебе в поліцію і ти скажеш як ми і домовлялись.Якщо ж ти все ж таки захочеш мене кинути,усі дізнаються ,що ти працювала на мене.Фото з нашої сьогоднішньої зустрічі одразу ж з’явиться на столі у Кірсанова. 
Я змогла лише кивнути і нарешті мене випустили з цієї клятої машини.Телефон я непомітно заховала в сумку,а чек міцно стискала у руці. 
Як їхала на роботу навіть не памятаю.Усе робила на автоматі,повністю погрузившись в свої думки.Зараз найбільше мене цікавило хто з працівників Кірсанова шпигун.Я поняття не мала як краще зробити:йти одразу до Артура чи спочатку відати запис поліції. 
Хотілося помучити трохи Романова,а якщо одразу скажу Артуру ,шпигун все вмить йому передасть.А мені так хотілось помститись тому мудаку за наїзд і за напад на Марка. 
В коридорі студії я зустріла Макса і Кіру.Побачивши мене вони одразу ж пішли на зустріч. 
-Як ти,Ді?Ми були вчора у Міка і він розповів що ти...ну Меріда.-першою заговорила Кіра.Навідміну від Марка дівчина не ображалася,що я приховувала правду.Навпаки хвилювалася за мене.І це було досить приємно. 
-Нормально все.-натягнуто усміхнулася.-Ви не ображаєтесь на мене? 
-Навіть якби хотіли то не змогли б.-відповів Макс.-Ти стільки для нас зробила що ми просто не маємо права навіть думати про тебе погано. 
-Мік сильно образився?-співчутливо глянула на мене Кіра.-Не переживай,у нього жахливий характер,але він швидко відходить. 
Мені було приємно чути слова підтримки від цієї милої пари,але попереду чекало багато справ,тому я відправилася в свій кабінет. Владнавши деякі питання по роботі я сходила на обід з Танею,а тоді відправилася в кабінет Артура. 
-Доброго дня,Артур Павлович!-привіталася і сіла в крісло. 
-Як ти ,Діана?-напружено глянув на мене продюсер.Отже вже в курсі мого ранкового візиту до Марка. 
-Нормально.-відповіла сухо.Зараз тема моїх стосунків з Марком хвилювала мене менш за все.-Коли я маю давати покази? 
-Чесно кажучи,якраз хотів тобі подзвонити.-відповів Артур.-Зможеш зараз з’їздити зі мною? 
-Звичайно.-кивнула і пішла збиратися. 
Якщо чесно дуже хотіла розповісти усе Артуру,але скоріш за все його кабінет прослуховують,а може і машину теж.Отже,щоб все пройшло добре,доведеться робити все самостійно.В машині ми мовчали,але я помітила що Артур кидає на мене хмурі погляди.Невже думає,що я відмовлюсь від своїх слів?Можливо і так,зараз мене це мало хвилювало. 
-Я проведу тебе до слідчого який веде цю справу,а сам від’їду на деякий час.-напружено сказав Артур коли ми заходили у відділ. 
-Звичайно,без проблем.-кивнула і помітила як Артур хмуриться розглядаючи щось в телефоні.-Щось сталося? 
-Ні,нічого серйозного.-швидко відповів продюсер і я зрозуміла,що він обманює.Отже,щось точно не так. 
Артур як і говорив відвів мене в кабінет до слідчого і одразу ж зник за дверима.Слідчий,чоловік років сорока із серйозним і прискіпливим поглядом,записав моє ім’я і вже хотів задавати питання,але я мовчки витягла флешку і поставила перед ним на стіл.В офісі я встигла зробити кілька копій запису розмови з Романовим. 
-Що це ?-зацікавлено глянув на мене слідчий. 
-Думаю вам варто це послухати.-кивнула на флешку і усміхнулася. 

МАРК 

Лежати в палаті і цілий день залипати в телефоні ,заняття ще те.Марк уже готовий був на стіни лізти від відчаю.Перед очима все ще стояв образ Діани.Його кохана дівчина плакала і говорила те,чого він ніяк не хотів сприймати.Хоча чудово розумів,що нічого страшного вона не зробила.Ну не сказала правду!Та хіба це зараз так важливо?Вони ж кохають один одного,тоді навіщо все ускладнювати? 
Але знову в ньому прокинулася гордість.І старі рани дали про себе чути,посилаючи тупу біль від серця в мозок.Але ж Діана не Аліса...Вона стільки всього для нього зробила.. 
Марк навіть на ноги вскочив коли усвідомлення прийшло в голову.Ну який же він ідіот!Змусив свою кохану плакати,а вона життям своїм ризикувала заради нього і не одноразово.Захотілось подзвонити,почути її голос,але коли Марк уже схопив телефон в палату зайшов хмурий Артур. 
-Тільки не кажи,що знову щось сталося..-напрягся Марк. 
Артур мовчки всунув хлопцеві свій телефон і сів у крісло.Марк глянув на екран і у середині усе обірвалося.Це було кілька фото:ось Діана стоїть з Романовим біля його машини,на наступному сідає всередину,а далі фото з салону-Діана усміхається поряд з Захаром,а далі бере з його рук чек .На фото навіть видно яка сума там написана.Шалені гроші... 
-Де ти це взяв?-голос не слухався і дуже хотілось закричати. 
-Недавно надіслав незнайомий номер.-втомлено протяг Артур.-Я незнаю що тепер думати... 
-Де зараз Діана?-Марк вперше бачив Артура таким розбитим ,отже все серйозно. 
Та в голові ніяк не вкладалося,що Діана..його Меріда,могла їх зрадити. 
-В слідчого,дає покази щодо твого побиття тієї ночі.-Марк навіть на ліжко присів від такої заяви.Та що тут взагалі відбувається? 
-Ви що з глузду з’їхали?-все ж таки зірвався на крик хлопець. 
-Я вже сам незнаю що відбувається...-зловився за голову Артур.-Діана не може бути разом з Романовим..це просто неможливо.. 
В палаті повисла тиша і кожен боявся висловити свої думки в голос.Це наче був дурний сон,але прокинутись ніяк не вдавалося. 
Дзвінок телефону Артура неприємно різанув слух,але в мить повернув до реальності. 
-Це Романов.-нахмурився продюсер і ввімкнув гучномовець.Чоловіки напружено завмерли. 
-Чого тобі?-розлючено виплюнув Артур відповівши на дзвінок. 
-Артур Павлович,чого так не привітно?-почувся насмішливий голос Романова.-Уже побачив фото з своїм піар-менеджером? 
-Що ти змусив її зробити?-крикнув в телефон продюсер. 
-Змусив?-засміявся Романов.-Може ти не помітив,але Зотова сама взяла у мене чек на досить пристойну суму і погодилася в дечому мені допомогти.. 
-Вона змінить покази...-більше для себе ніж для Романова пробубнив Артур. 
-А ти молодець!Швидко вловлюєш!-хмикнув Захар.-Не варто було починати зі мною війну ,скоро і друзів поряд не залишиться. 
Коли почулися короткі гудки Марк відчув ,як розривається від болю голова.Та цей біль зміг вивести його з прострації і змусив думати. 
- Дзвони до Діани!-напружено глянув на розбитого друга.-Ні,краще до слідчого! 
Артур набрав спочатку слідчого,але слухавку ніхто не піднімав.Тоді і номер Діани,але ситуація була аналогічна.Та куди вони обоє зникли? 
-Треба їхати в відділок!-вскочив на ноги Марк.Зараз він хотів лише одного,щоб Діана пояснила що відбувається. 
Та в голові уже билася така болюча і неприємна думка «Вона мене зрадила» 
Марк швидко перевдягнувся в свій одяг і зібрався на вихід ,коли в палату зайшла Діана.Артур теж завмер в нерішучості.Марк оглянув дівчину  з голови до ніг і помітив як вона ледь помітно усміхнулася поглядаючи на нього. 
«Насміхається»-пронеслося в голові .  
-Ну ти і стерво,Меріда!-виплюнув Марк,дивлячись їй прямо в очі.