Глава 31

Зайшовши в кабінет Артура я в першу чергу вирішила перевірити в якому зараз настрої продюсер.Якщо злий,отже все погано.Але Артур не був злий ,він був розлючений і я чесно кажучи вперше його таким бачила. 
Марк теж мовчав,схоже помітив в якому настрої продюсер.Ми мовчки сіли в крісла і я розуміла,що зараз мені буде не солодко.Марк незнав про те,що за мною стежили і якби не Артур і ця ситуація з наїздом,я б йому так і не зізналася.Як він відреагує на те,що я розповіла усе Артуру ,а не йому.? 
-Діана,за тобою стежили люди Романова.-з ходу приголомшив мене продюсер.Схоже я справді сильно йому насолила якщо вирішив мені помститись. 
-Що значить стежили?-розгублено витріщився на мене Марк. 
-Розумієш,я.... 
-За тобою стежили ,а ти нічого мені не сказала?-перебив мене Марк і встав з крісла.-Отже ,Арту ти сказала,а мені ні? 
-Заспокойся ,я сам взнав про це лише після наїзду.-прикрикнув на музиканта Артур.-Діана,не була впевнена в своїх підозрах тому не хотіла нас турбувати. 
-Ну звісно,-заходив по кабінеті Марк,-але тебе вона все ж таки потурбувала. 
-Мік,я не ідіот!-закричав Артур.-Коли стався наїзд я одразу зрозумів,що тут щось не так.От тоді Діана і зізналася. 
Марк замовчав і знову сів у крісло.У мене не було слів щоб щось пояснювати.В голові билася лише одна думка «що тепер робити?» 
-Чому ти думаєш що це люди Романова?-трохи спокійніше запитав Марк,все ще не дивлячись в мій бік. 
-Камери,що виходять на вулицю зафіксували момент наїзду.Нам вдалося розпізнати задній номерний знак.Джип належить фірмі Романова.-пояснив Артур напружено поглядаючи на мене. 
-Навіщо йому Діана?-задумався Марк.-Хоче помститися за Алісу? 
-Скоріш за все.-кивнув Артур.-Саме Діана вмовила Алісу і знищила репутацію Романова.Схоже він хоче помститись. 
-Що тепер робити?-нахмурився Марк.-Ти зможеш приставити до Діани охорону? 
-Яку ще охорону?-розізлилася я.-Мене що вбивати будуть?Романов просто хотів мене налякати!Я не збираюся ходити з охоронцями!Це абсурд якийсь! 
-Діана,ти маєш розуміти ,що все це не жарти.-серйозно глянув на мене Артур .-Ми не знаємо,що задумав Захар,тому щоб усім нам було спокійніше ти мусиш мене послухати. 
-У мене є краща ідея.-ухмильнувся Марк глянувши на мене.-Діана поживе у мене поки ти розбиратимешся з Захаром.Коли мене не буде поряд, приставиш до неї охоронця. 
-Гей,чому ти за мене усе вирішив!?-розізлилася на Марка,але йому схоже мої слова були по-барабану. 
-Я все ще злий на тебе за те,що промовчала.Тому зараз найкращий момент сидіти тихо,як ти це вмієш робити. 
Я розуміла,що Марк мав повне право ображатися на мене,але всеодно його командний тон виводив мене з себе. 
-Думаю це хороша ідея.-кивнув Артур .-Будинок Міка під охороною і  туди так просто не потрапити.Там ти будеш в безпеці.Хочеш ти цього чи ні,але від сьогодні біля тебе постійно буде охоронець. 
І що тут можна сказати?Правильно,нічого.Тому я вирішила промовчати і надутися.Думаю,що у мене є на це повне право. 
Марк навіть розслабився і зникла його нервозність.Ну звісно,тепер я постійно буду поряд,чого йому злитись? 
-Окей,тоді ми з Діаною поїдемо додому.-усміхнувся музикант і подав мені руку щоб допомогти встати.Я принципово встала сама і пройшла до дверей. 
-Діана,не ображайся.-серйозно сказав Артур.-Ти маєш розуміти що все це дуже серйозно. 
-Я розумію.-тихо відповіла.-Дякую що допомагаєте. 
Марк схопив мене за руку і потяг на вихід.Ми мовчали в ліфті,на парковці,поки йшли до машини,але на вулиці усе змінилося.Знайомий чорний джип стояв біля входу в студію,але коли Urus Марка виїхав на дорогу рушив за нами. 
-Це та сама машина?-роздратовано запитав Марк. 
-Так,-відповіла розгублено.-Чому він їде за тобою? 
Марк нічого не відповів ,а швидко набрав Артура і розповів про переслідування.Я сиділа наче на голках і ніяк не могла зрозуміти чому тепер переслідують Марка.Невже він теж у небезпеці? 
Заспокоїтись я змогла лише тоді коли ми переступили поріг квартири Марка.Старк одразу ж кинувся до мене і я не змогла залишити без уваги лахматого красеня. 
Марк постійно говорив по телефону але я ніяк не могла зрозуміти суть розмови.Почала боліти голова і клонило в сон.Напевно проявився сьогоднішній стрес.Я пройшла в спальню хлопця і витягла з шафи одну з його футболок.Потрібно було сходити в душ, але сил вистарчило лише  на те щоб перевдягнутись в футболку і залізти під ковдру.Як тільки моя голова торкнулася подушки стало тихо і спокійно. 

МАРК 
Зайшовши в спальню хлопець побачив досить милу картину.Діана спала на його ліжку ,в його футболці і це здавалося таким правильним ,що Марк не зміг стримати посмішку.Присівши на ліжко біля дівчини він заправив їй за вухо волосся і приємне тепло розлилося по тілу. 
Весь вечір він отримував дзвінки від хлопців з гурту.Вони хотіли дізнатись як там Діана.Ця дівчина за короткий час змогла ввійти в довіру до усіх його знайомих.Навіть мама була у захваті від Діани.Чого тільки коштувала її заява про онуків. Згадавши як тоді засоромилась дівчина Марк знову усміхнувся.Діана стала частиною його життя і хлопець розумів,що це вже не просто захоплення.Схоже він закохався.Навіть тема дітей його абсолютно не лякала.Якщо Діана завагітніє він буде дуже радий.Йому ж уже двадцять вісім і це хороший вік щоб розпочати сімейне життя.Єдина проблема була в загрозі з боку Романова. 
Почувши сьогодні,що Діану збила машина Марк мало з розуму не зійшов.Він серйозно переживав за цю дівчину і не міг дозволити щоб з нею щось сталося. 
В кишені почулася вібрація і Марк вийшов в вітальню щоб відповісти на дзвінок. 
-Не відволікаю?-почувся втомлений голос Артура. 
-Діана спить,тому я весь твій.-намагався пожартувати Марк.-Щось з’ясував? 
-Схоже Романов і на тебе оголосив полювання.-сказав Артур.-Діану він хотів просто налякати,а ти можеш справді постраждати. 
-Що ти пропонуєш?-нахмурився музикант.Тільки цього не вистарчало,коли усе почало налагоджуватись. 
-Я змушений виділити тобі охорону,але так щоб ніхто не помітив.Нам не потрібні зайві запитання.Зараз у Романова справи так собі ,тому він зробить усе щоб тебе знищити.Ми мусимо перестрахуватися. 
-Окей,але давай так щоб Діана не дізналася про це.-висунув вимогу Марк.-Не хочу щоб вона хвилювалася. 
-Як скажеш.-погодився Артур і відключився. 
Марк прийняв душ і ліг на ліжко поряд з Діаною.Дівчина наче відчула його присутність і швидко вмостила свою голову у нього на грудях. 
Спати не хотілося ,а в голові поступово почали з’являтися слова для нової пісні.Поряд з Діаною йому все більше хотілося створювати щось нове.Ця дівчина стільки для нього зробила,тепер настала його черга відплатити їй. 

ДІАНА 
Я прокинулася коли на вулиці було ще темно.Марк тихо посапував поряд ,а я відчула як шлунок зводить від голоду.Вчора я так нормально і не поїла, тому зараз основним моїм бажанням було  добре набити живіт.Та не встигла я сповзти з ліжка як Марк схопив мене за руку і потяг назад ,але уже в свої обійми. 
-Куди зібралася так рано?-запитав хрипло. 
-Їсти хочеться.-відповіла тихо.Не хотілося будити хлопця ,адже він теж сильно втомлюється і відпочинок йому дуже потрібен. 
Та Марк думав по -іншому.Він встав з ліжка і підхопивши мене на руки ,поніс на кухню.Я так розгубилася що навіть забула що треба обурюватись.Марк посадив мене на крісло і поліз в холодильник.На столі почали з’являтися різні страви і я мало не підстрибувала від нетерпіння і голоду. 
-Мені здається, що ти схудла і і синці під очима з’явилися.-серйозно глянув на мене Марк.-Я не хочу щоб ти захворіла,тому прошу нормально харчуватись. 
-Вчора якось не до їжі було.-буркнула тихо,але слова хлопця приємно зігріли моє серце. 
-Поки ти будеш їсти я хочу дещо уточнити.-продовжив Марк. 
-Що саме?-жуючи бутерброд запитала. 
-Я хочу щоб з цього моменту ти розказувала мені усе.-серйозно глянув на мене хлопець.-Повір я зможу тебе захистити не гірше ніж Артур.Просто довіряй мені і тоді я зможу довіритись тобі. 
На язику так і крутились слова про Меріду,але як я не старалася не змогла видавити з себе правду.Хіба тепер має значення хто така ця Меріда?Ми разом, нам добре.Хіба це не головне? 
Та насправді я чудово розуміла чому не можу розповісти правду.Марк не зрозуміє,я була впевнена у цьому.І це маленьке щастя яке ми зовсім недавно здобули розвіється як пісок в одну мить.Я не зможу без нього,а він знову розчарується ... 
Тому я вибрала для себе мовчання і сподівання на те що Марк ніколи не дізнається правду.Як же я помилялася...Але нажаль усвідомлення прийшло надто пізно...