Глава 22

Пройшла всього лиш година ,а я уже готова була на стіни лізти від відчаю.Увесь мій бойовий настрій розвіявся ,коли я ще раз переглянула відео з Шауровою.Та що там говорити ,я передивилася його більше десяти разів з надією знайти щось підозріле,за що можна зачепитись.Єдине що я помітила-Аліса жодного разу не поглянула у камеру.Дивно це якось для людини,що вирішила всю правду виложити. 
Закінчивши мучити себе цим відео я взяла телефон і набрала Марка.Ну як набрала,дзвонила разів сто ,але механічний голос повторював що звязок з абонентом відсутній.На обід я змогла випити лише каву ,спустившись в кафе на першому поверсі. 
Поки пила дізналася,який Мік мудак і що його потрібно ізолювати від суспільства.Про музичну кар’єру взагалі мовчу.Люди весь день тільки про це і говорили.В музичній індустрії такий скандал означає кінець кар’єри для артиста. 
Коли я повернулася в свій кабінет,то застала там Артура.Він сидів за моїм столом і переглядав відео на моєму планшеті. 
-Артур Павлович,щось сталося?-здивовано витріщилася на чоловіка. 
-Я чекав тебе щоб поїхати до Марка.-Артур встав і підійшов до мене. 
-Ви знайшли його?-зраділа я хоч одній хорошій новині. 
-Так,мої люди забрали його з бару де він встиг напитись.-нахмурився Артур.-Думаю тобі варто поїхати зі мною.Можливо він захоче вислухати тебе. 
Я кивнула і швиденько побігла одягатись.Уже в машині продюсера я зрозуміла як сильно переживаю.Як мені достукатись до його серця і допомогти перебороти цей біль?Я навіть уявити боялася що з Марком зараз відбувається. 
-Куди ми їдемо?-виглянула у вікно на нові будинки в самому центрі міста. 
-На квартиру до Міка.-відповів Артур.-Мої люди відвезли його туди і зараз охороняють. 
-Невже все так погано?-розгублено витріщилася на продюсера.-Він же не наробив ще більше проблем? 
-На щастя нам вдалося встигнути вчасно.-заспокоїв мене Артур. 
Машина заїхала на підземну парковку красивого новенького будинку.На ліфті ми піднялися на дванадцятий поверх де біля єдиних дверей стояли два амбали у костюмах.Побачивши Артура один з них швидко відкрив двері в квартиру. 
Переступаючи поріг я відчула як трусяться ноги.Було реально страшно побачити Марка розбитим. 
Ми зайшли в величезну кімнату із панорамними вікнами на всю стіну,але не краєвид привернув мою увагу.Марк сидів на дивані з пляшкою коньяку в руці і вигляд його мене остаточно добив.Під оком синець,на щоці подряпина ,а руки збиті до крові. 
-Марк…-прошепотіла я і завмерла в дверях. 
Хлопець поглянув в нашу сторону і п’яно усміхнувся. 
-Чого прийшли,голубки?Посміятися наді мною? 
-Ти що твориш придурок?-холодно глянув на музиканта Артур.-Тобі мало проблем?Якого чорта ти помчав в той бар!? 
-А хіба це має вже якесь значення?-хмикнув Марк.-Мене знищили!Усе чого я так довго добивався розлетілося на шматки! 
-Ми зможемо усе виправити.-тихо сказала я. 
-Серйозно?-ухмильнувся Марк.-І як ти плануєш це зробити?Дороги назад немає і ви чудово це знаєте. 
-Ми не можемо просто здатися!-розізлиласяся і нарешті змогла підійти до хлопця.-Нам треба подумати як розкрити правду! 
-Чому ти думаєш,що Аліса бреше?Може я справді такий монстр як вона і каже.-заявив Марк,а мені здалося що я потрапила в якусь перекручену реальність. 
-Я впевнена ,що це не так.-сердито глянула на хлопця.-Чому ти просто не можеш відкритись мені?Я хвилююся за тебе!Ми всі хвилюємось!А ти думаєш лише про себе!Нам теж боляче,хлопці місця собі не знаходять!А ти сидиш тут вдаючи жертву! 
-Пішли геть звідси!-так голосно закричав Марк,що я перелякалася. 
Артур підійшов до мене і закрив собою від Марка.Саме вчасно закрив,тому що хлопець запустив ту саму пляшку з коньяком в стіну поряд з нами.От тепер я реально була в шоці.Артур відійшов від мене і зробив те,чого я точно не чекала.Він вдарив Марка по обличчі.Хлопець не втримався на ногах і присів на диван.У нього з носа пішла кров,але я не побігла йому допомагати.Я була вдячна Артуру,що зміг трохи привести до тями Марка. 
-Ти повний мудак,Мік!-холодно сказав продюсер.-Не думав,що тебе так просто зламати. 
Артур пішов на вихід а я поплелась за ним.Залишатися з Марком наодинці ніякого бажання не було.. 
Уже в машині я змогла перевести подих,але це не допомогло.Сльози потекли по щоках і я навіть не намагалася їх зупинити. 
-Ді,я не можу бачити твої сльзи.-співчутливо глянув на мене Артур.-Хочеться повернутись і побити Міка до півсмерті. 
-Як думаєте,він зможе взяти себе в руки?-втомлено запитала я.Хотілося додому і забути про цей жахливий день. 
-Я в цьому впевнений.-хмикнув Артур.-І це станеться дуже скоро. 
Мені теж дуже хотілося в це вірити.Яким би Марк не був придурком,я переживала за нього.Як не крути але це був ніж у спину від Аліси.До речі ,уже не перший. 
Уже пізно ввечері я знову полізла в інтернет з надією,що щось змінилося на краще та нажаль в бік Марка лилося багато негативних коментарів.Хоча були і такі що підтримували музиканта. 
Я уже лежала в ліжку коли подзвонила Оля.Довелось добру годину розповідати їй усі події сьогоднішнього дня.Особливо їй сподобався момент коли Артур врізав Марку.Подруга заявила ,що Кірсанов крутий мужик,як не крути.Я сама це чудово знала ,але серце моє боліло за злого,неврівноваженого Марка. 
Подруга побажала мені триматись і відключилась ,а я все ніяк не могла заснути.Коли в двері подзвонили я мало з ліжка не звалилася.Була вже перша година ночі і таких пізніх гостей я точно не чекала. 
Біля дверей я притормозила і заглянула в глазок.На порозі стояв Марк і нетерпляче переминався з ноги на ногу. 
-Ти що тут робиш?-запитала здивовано розпахнувши двері. 
-Я тут подумав,-винно глянув на мене Марк,-ти була права.Давай будемо разом боротися? 
Усмішка сама собою з’явилася на моєму обличчі.От тепер ми точно повоюємо!