Глава 21

-Що ви хочете від мене почути?-роздатовано глянула на Артура.-Якщо вас це заспокоїть,то скажу правду .Так, я і є Меріда.

-Чому ти втекла тоді?Чому мене не дочекалася?-напружено глянув на мене продюсер.

-Я просто злякалася.-відповіла тихо.-Вся та ситуація мене просто вибила з привичного ритму життя.Чесно кажучи я ще досі не розумію,як змогла кинутись рятувати незрозуміло кого.Навіть своїм життям ризикувати.

-Знаєш,після того як ти втекла я думав,що ти справді причетна до того що сталося.-невесело хмикнув Артур.

-Ви і зараз так думаєте?-напряглася я.

-Я вже давно так не думаю.Мої люди намагалися тебе знайти і вияснити чи зв’язана ти якимось чином з Романовим.Але коли вияснилось,що ніхто про тебе незнає,я зрозумів ,що ти просто опинилась там випадково.-відповів Артур.На щастя злим він не виглядав,лише втомленим трохи.

-То це Романов причетний до побиття Марка?-злякалась я.

-По його наказу Марка мали вбити.-як нівчому не бувало відповів Артур.-На щастя він зміг втекти ,але якби ти не з’явилася тоді він би не вижив.

Стало дуже страшно за Марка.В яку гру він в*язався,що його так просто можуть лишити життя.

-Мене от що цікавить,-тим часом продовжив Артур,-чому ти не зізналася мені або Марку при першій зустрічі?

-Я боялася того що ви і сказали.-відповіла я.-Ви могли мене звинуватити.Коли я все ж таки наважилася ,історія з Мерідою уже набирала оберти.Марк міг неправильно відреагувати і це погано вплинуло б на його карєру.А зараз уже надто пізно.Ви розкажете йому?

Від того що скаже Артур залежало усе моє подальше життя.Та чоловік не спішив відповідати,а пристально поглядав на мене.

-У мене теж є своя вигода у тому щоб Марк не дізнався правду,особливо перед виходом альбому.Знаючи його характер навіть страшно подумати як він відреагує.-пояснив Артур.-Я не маю права у чомусь тебе звинувачувати ,Діана.Ти врятувала Марку життя і як на мене він дякувати тобі має,а не влаштовувати скандал.Та нажаль це моя думка-не його.Я нічого йому не скажу.

-Я дуже хочу розказати ,але боюсь..-сказала тихо.

Артур підійшов до мене і присів навшпиньки.Його близькість не напрягала,тепер він знав правду,але залишався на моїй стороні.І байдуже які у нього були причини на це.

-Діана,не хвилюйся з цього приводу.-дивлячись мені в очі спокійно сказав Артур.-Зараз головне це провести правильну піар-компанію.Скоро усе це закінчиться і ти зможеш усе сказати Марку.

Чесно кажучи слова продюсера мене заспокоїли.Я зроблю Марка знову популярним а потім і відкрию таємницю.Хіба зможе він на мене ображатись коли я стільки для нього зроблю?

-А що це тут відбувається?-злий голос Марка змусив мене швидко встати з крісла наче мене застукали за чимось поганим.Артур же піднявся досить спокійно і тепер стояв опираючись на стіл.

-Ми просто розмовляємо.-ухмильнувся Артур чим ще більше розізлив музиканта.-А ти чого тут?

-Хотів дещо уточнити ,але заставши таку цікаву картину навіть забув чого прийшов.-Марк стискав кулаки і я розуміла що всю цю ситуацію він зрозумів по -своєму.

-Мік,ми просто говорили.-підійшла я до хлопця і взяла за напружену руку.Але хлопець знову мене здивував.Він вирвав свою кінцівку з моєї і відійшов на крок назад.Тепер прийшла моя черга злитись.Це просто ідіотизм якийсь.Артур просто сидів поряд,ми навіть не торкалися один одного.

-Мік ти не правий...-Артур нахмурився побачивши випад хлопця.-Ти зараз робиш помилку.

-Серйозно?-крикнув Марк.-Думаєш я незнаю що ти просто спиш і бачиш Діану поряд з собою.А ти друг часу дарма не втрачаєш!

Це справді Марк?Та що з ним не так?Не можу повірити що він не довіряє своєму продюсеру і другу.Артур ніколи не дозволяв собі зайвого поряд зі мною.

-Мік ти повний ідіот!-ображено крикнула я і підійшла до хлопця.-Не можу повірити що ти не віриш своєму другові.А про себе взагалі мовчу..Ми просто говорили і не треба щось собі надумувати.Якщо ти не довіряєш людям то це лише твоя проблема.!

Я була так зла що найкраще що прийшло в мою голову,просто піти геть щоб не наговорити ще чогось зайвого.

Додому я поверталася із неприємним осадком на серці.Хотілось подзвонити Марку,який доречі так і не прийшов до мене поговорити.Та я розуміла що якщо уступлю раз,то доведеться постійно бути винною і ще й першою йти вибачатись.Така перспектива мене зовсім не влаштовувала,але мовчання Марка з кожною хвилиною все більше руйнувало мої принципи.

Вдома легше не стало.Навпаки ,згадавши як ми спали разом минулої ночі захотілось добре так стукнути себе по голові.Спати я лягала з телефоном в руках і поганим передчуттям у душі.Я чудово розуміла,що щось насувається,але хто ж знав що бомба вибухне так швидко.

Наступного ранку я проспала ,а до повного щастя забула зарядити телефон.Тому я вибігала з дому з вимкненим телефоном ,який доречі всю ніч так і не випустила з рук.Уже їдучи я в метро я дала собі слово поговорити з Марком і все пояснити.Було важко йти на компроміс першою,але знаючи характер хлопця я розуміла ,що сам він ніколи першим не визнає свою вину.

Вийшовши з ліфта на своєму поверсі я одразу зрозуміла,що щось сталося.Напружена атмосфера прямо таки збивала з ніг.Із відкритих дверей чулися дзвінки телефонів на які чомусь ніхто не відповідав.

На щастя я помітила Таню в кінці коридору і помчала до неї.Розгублений вигляд дівчини не віщував нічого хорошого.

-Діана,що з вашим телефоном?-я навіть слова не встигла сказати як дівчина сама випалила злісно.

-Розрядився.-відповіла на автоматі.-Таня,що відбувається?

-Ви ще не бачили?-витріщилася на мене дівчина і нічого не пояснюючи всунула мені в руки планшет.-Це вже на всіх сайтах.

З екрану планшета на мене дивилася Аліса Шаурова.Я навіть відчула як мурашки вкрили спину і дуже хотілось викинути гаджет подал від себе,та довелось ввімкнути відео.