Глава 6

-Нікуди ти не поїдеш!-заявила Оля і встала в дверях кімнати.-Ти цих музикантів зовсім незнаєш! 
А все почалося з того,що я подзвонила до подруги і розповіла ,що збираюся жити в котеджі Артура.Оля примчала за двадцять хвилин і вперто заявила,що нікуди мене не відпустить. 
-Оль ,це в першу чергу моя робота.-намагалася достукатись до подруги,хоча і сама була не в захваті від цієї ідеї.-Можливо це справді допоможе мені розібратися у всій цій ситуації. 
-Ага якщо Марк швидше тебе не приб’є.-буркнула Оля і все ж таки відійшла від дверей.-Добре,давай зробимо так,якщо хтось тебе там образить одразу ж дзвони мені або Стасу,або краще біжи до будинку Стаса.Думаю ти знайдеш його без проблем. 
-Сонце,не хвилюйся ти так.-я обняла Олю і усміхнулася.-Просто знай ,що я дуже тебе люблю. 
-До речі,ти не забула що в суботу ми йдемо в клуб?-оживилася Оля.-Стас пообіцяв,що мене чекає сюрприз.Я вже дочекатися не можу. 
Отак ми і просиділи до приїзду машини Артура.Водій навіть допоміг мені занести валізу і притримав двері.Скоро я привикну до такого хорошого ставлення.Та чим блище ми підїжали до котеджу Артура,тим більше я нервувала.Та взявши себе в руки я змогла вийти з машини досить спокійно і одразу ж наткнутися на Марка.Хлопець сидів на сходах,наче мене чекав. 
-Скажу чесно,думав,що передумаєш.-ухмильнувся у своїй привичній манері Марк. 
-Ти що мене тут виглядав?-здивувалася трохи. 
-Ага,робити мені більше нічого.-Марк встав і пройшов повз мене в бік саду.-Старк!До мене! 
Тут з кущів показалася біла морда ,а тоді і все тіло собаки.Це був лабрадор,великий і красивий.Мені завжди подобалася порода цих собак,але тримати у себе не могла через постійну зайнятість. 
Яке ж було моє здивування коли собака помчав не до Марка ,а до мене.Старк мало не зніс мене з ніг і почав кружляти поряд.Від такого прояву уваги я присіла на сходи і собака почала мене облизувати. 
-Ти такий милий.-засміялася я і погладила красунчика. 
-І як це розуміти!-розгублено витріщився на мене Марк.-Старк!Ну ти і зрадник! 
-Ого!А що тут відбувається?-на вулицю вийшов Єгор і завмер поглядаючи як Старк лиже мої руки.-Мік,схоже тебе жорстко кинули. 
Марк нічого не відповів і вже за мить змився в будинок. 
-Який же ти красунчик!-обняла я собаку.Та схоже Старк помітив,що господаря немає поряд і побіг кудись за будинок. 
Я теж встала і помітила ,що моя валіза зникла. 
-Водій заніс твоє барахло в кімнату.-простеживши за моїм поглядом сказав Єгор.-Знаєш,я до останього не вірив,що ти приїдеш сюди.Але ти вмієш здивувати.Пішли в дім ,будеш освоюватись. 
Єгор схопив мене за руку і потяг в будинок.В коридорі ми розминулися з  Олегом ,який прямував сходами на другий поверх.Хлопець лише кивнув мені і пішов далі.Зате в вітальні було весело. 
На дивані сидів Макс і тримав на руках маленького ,пухкенького хлопчика.Це виглядало так мило,що я навіть притормозила.Та Єгор зупинятися не збирався і потяг мене до крісла ,куди і посадив.Біля Макса сиділа мініатюрна блондинка і зацікавлено мене розглядала.Дівчина була настільки маленькою біля качка Макса ,що я навіть задумалася як вони могли стати такою милою сімейною парою. 
-Привіт!-помахала я усім рукою. 
Тут крім Макса з дружиною і сином ,Єгора,був ще блондин,ім’я якого я забула.. 
-Ти справді будеш тут жити?-незрозуміло чому усміхнувся Макс.-Мік в курсі? 
-В курсі.-заявив Єгор.-Вони вже встигли побачитись,і навіть Старк проміняв нашого фронтмена на цю мілашку. 
-Ого,ти мені уже подобаєшся.-усміхнулася блондинка.-До речі,я Кіра-дружина Макса.Я рада ,що буду тут не сама.З цими мужиками здуріти можна. 
-Мене Діана звати.-усміхнулася у відповідь.Кіра мені дуже сподобалася,одразу відчувалося,що вона хороша людина. 
-Ходімо ,покажу тобі кімнату.-Кіра встала і поцілувавши сина в щічку взяла мене за руку і потягла сходами на другий поверх.-Ми з Максом  будемо жити поряд.Навпроти кімната Міка,всі інші на третьому поверсі. 
Я навіть притормозила від такої заяви.Чого це Марк буде жити поряд зі мною?Сподіваюсь двері в кімнаті зачиняються на замок.Від цього ідіота всього можна чекати.Кіра провела мене в велику спальню ,де перше ,що привернуло мою увагу-велике панорамне вікно з видом на сад і річку. 
-Ну як тобі?-запитала Кіра присівши на ліжко.-Як на мене досить мило. 
-Дякую,кімната супер.-відповіла я і сіла поряд.-До речі,ви з Максом дуже мило виглядаєте разом. 
-Дякую,приємно це чути.-усміхнулася Кіра.-Чесно кажучи ми багато пережили щоб зараз насолоджуватись нашими почуттями.Прикинь коли ми познайомились то один одного на дух не переносили. 
-В це важко повірити.-засумнівалася я .-Принаймні Макс адекватний порівняно зі своїм братом. 
-О,я чула як ти опустила його з небес на землю.-засміялася Кіра.-Характер у нього справді паршивий але діло в тім ,що Мік таким став після зради Аліси.А от Макс одразу був придурком,до речі ще гіршим за брата.Та я змогла його змінити.- 
-Знаєш,мені було б цікаво послухати твою думку з приводу піар-компанії гурту.Наскільки я знаю ти була менеджером хлопців і знаєш їх досить добре. 
-Навіть незнаю....-задумалася Кіра.-Давай я подумаю і завтра тобі скажу. 
-Буду тобі вдячна. 
Кіра помчала вниз почувши плач сина,а я взялася розкладати речі.Коли на вулиці зовсім стемніло мені захотілося пити і тому перевдягнувшись в спортивний костюм я попрямувала вниз.На щастя світло було у коридорі і вітальні,а на кухні було темно.Коли я все ж таки знайшла вимикач і вімкнула його,то мало не закричала від переляку. 
-Блін,так і померти недовго!-прошипіла на Марка,що сидів за столом і клацав щось в телефоні. 
-Але ж ти жива і здорова.-хмикнув він зацікавлено оглядаючи мій спортивний костюм.-І зовсім інша в домашньому одязі. 
-Чого сидиш тут в темряві?-буркнула,пропустивши репліку про домашній одяг.Біля Марка наодинці,без макіяжу ,я відчувала себе невпевнено і мені це не подобалося. 
-Я маю перед тобою відчитуватись?-насмішливо глянув на мене Марк.-А ти чого крадешся в темряві? 
-Пити захотіла.-буркнула тихо.Хоча тепер хотілось швиденько втекти в свою кімнату і до ранку не виходити. 
Марк мовчки встав ,підійшов до холодильника і витяг звідти пакет з соком.Потім дістав стакан і налив туди сік. 
-Можеш бути спокійна,отрути я туди не підсипав.-підсунувши стакан до мене спокійно сказав Марк.-Ти мені ще потрібна,щоб повернути НКН популярність.Дуже хочу на це подивитись. 
Марк ще раз оглянув мене з ніг до голови і вийшов з кухні,а я одразу ж випила цілий стакан соку.Щоки горіли і навіть руки тряслися.Такий спокійний Марк лякав мене ще більше як злий. 
На новому місці спалося досить добре,але двері я все ж таки зачинила на ключ.Та зранку мене розбудили крики і мати  з першого поверху.Збиралася я досить швидко і вже за пів години бігла вниз дізнатися ,що ж сталося. 
Переді  мною постала дивна картина:Марк тримав за шию Єгора і прижимав до стіни,Макс і ще два учасника гурту хмуро за цим спостерігали.Та найбільше мене здивувало те, що Артур теж не втручався,а сидів в кріслі і здвинувши брови переглядав щось на планшеті. 
-Що тут відбувається?-запитала у всіх одразу,але мене повністю проігнорували. 
-Бля...Мік я ж не знав,що та сучка журналістка.-прохрипів Єгор.  
-Краще мовчи.-ого,Марк навіть зі мною таким льодяним тоном не говорив. 
-Хтось мені пояснить,що тут відбувається?-знову запитала я. 
На цей раз Артур встав з крісла і протягнув мені планшет.Я вже розуміла,що нічого хорошого там не побачу. 
І правда там була стаття про НКН.Та найбільше мене здивувало те,як вона була написана. 
«Вітаю вас,дорогі прихильники рок-музики!У мене для вас неймовірна новина.Після піврічної тиші до нас повертається гурт «На краю неба».Як ви усі знаєте,гурт розпався після того як було розірвано контракт з їхнім продюсером Захаром Романовим.До речі саме заради нього відома  модель Аліса Шаурова і розірвала стосунки з Міком-вокалістом гурту. 
Тепер же продюсувати гурт взявся відомий бізнесмен Артур Кірсанов.Та чи чекають на повернення гурту їхні фанати?Адже сам фронтмен проявив себе не з  надто  хорошої сторони.Нагадаю що його часто ловили п’яним,а його поведінка в клубах взагалі ненормальна.Твої фанати розчарувалися в тобі Мік...Що ж тепер ти придумаєш щоб повернути їхню довіру? 
Ну а я триматиму вас в курсі останіх подій і не дам засумувати.З вами був @невидимка!Па-па!» 
-Ви знаєте хто це написав?-запитала я в Артура. 
-Мої люди зараз цим займаються.-хмуро відповів Артур.-Вчора Єгор побував в клубі і проговорився одній дівчині,яка і злила інфу. 
-Арт,ну я ж не навмисне.-винно промямлив Єгор. 
Він уже не був припечатаний до стіни і почувався трохи   розкутіше.А от Марк міряв кроками вітальню і виглядав темніше ночі.Схоже слова того придурка журналіста сильно його заділи. 
-У мене є одна ідея як припинити це обговорення.-сказала я і усі витріщилися на мене як на ідіотку. 
-І що ти пропонуєш?-схоже навіть Артур не вірив у хороший результат.-Зараз Міка всі поливають брудом і їм абсолютно наплювати скільки часу і сил було потрачено на цей альбом і повернення хлопців назад в шоу-бізнес. 
-Я впевнений,що за цим стоїть Романов.-Марк сів на диван і обхопив голову руками.-Він мстить за те що кинули його тоді.. 
-Артур Павлович,я хочу послухати новий альбом і ще мене цікавить пісня на яку буде зніматись кліп.-я знову звернулася до Кірсанова і тепер він мене послухав.Ми вийшли в коридор і спустилися в підвал.Тут у хлопців була своя студія і стояли інструменти. 
Артур показав як вімкнути музику,а сам вийшов в коридор.Я звичайно ризикувала коли визвалася допомогти ,тому що поняття не мала з яких треків складається альбом НКН,але слова Артура не давали мені впасти духом.Якщо Марк і справді такий хороший музикант то я роблю усе правильно. 
Прослухавши лише половину пісень я уже навіть була готова пробачити Марку його ідіотський характер.Голос у нього справді був дуже гарний і його хотілося слухати вічно.Та проблема була в його поганій репутації і це треба було негайно виправляти. 
Коли на столі переді мною з’явилася кружка з ароматною кавою,захотілося розцілувати того хто здогадався мені її принести.Цією хорошою людиною виявився Артур,він сів у сусіднє крісло і потер виски. 
-У тебе справді є якісь ідеї?-втомлено запитав він.-Чесно кажучи я думав ,що у мене усе під контролем.Мік зірвався коли Аліна йому зрадила і сильно начудив.А тепер від цієї поганої слави ніяк не можна відмитися. 
Та я якось пропустила наступні слова Артура повз вуха ,тому що останьою у списку була пісня «Я знайду тебе ,Меріда». 
-Хто така Меріда?-розгублено вилупилася на Артура. 
-Хіба це зараз має значення?-напрягся Артур. 
-Зараз усе має значення!-підвищила голос на шефа.Артур навіть розгубився на мить від мого випаду. 
-Меріда -це дівчина,яка свого часу допомогла Міку і тепер він її шукає.-нехотя але все ж таки пояснив Артур. 
-Шукає?-тупо перепитала я.-Навіщо? 
-Ця дівчина стала для Міка спасінням як від смерті ,так і від депресії.Вона загадково з’явилася і так само загадково зникла.Лише назвала своє ім’я -Меріда.Він шукав її але так і не зміг знайти.Тому в пам’ять про неї і написав цю пісню.Але я не розумію чому вона тебе так зацікавила...?-Артур напевно вважав мене ідіоткою.-Для кліпу була вибрана зовсім інша пісня. 
-Артур Павлович,ви ж мені довіряєте?-запитала я ,а  в голові уже крутилось міліон ідей. 
-Діана,ти мене лякаєш.-пристально глянув на мене Артур.-Що ти задумала? 
-Ми змінемо пісню для кліпу і відкриємо Міка з зовсім іншої сторони.-впевнено заявила я.-Не брутала і задиру ,а романтика і закоханого чоловіка. 
Артур дивився на мене близько хвилини і напевно думав чи не зійшла я з розуму.А тоді сам голосно і надривно розсміявся.