Глава 3

Я йшла за Артуром по бруківці в бік будинку,а в голові поселилася думка ,що живою я звідти не вийду.Дурня звичайно,але мені стало просто нереально страшно.Що я говоритиму людям,яких побачу вперше у своєму житті?Артур знову галантно притримав для мене двері і я перша зайшла в просторий коридор.Тієї ночі я навіть не встигла оглянути як тут усе було дорого і зі смаком обставлено.

-Чий це будинок?-запитала я не подумавши,але Артур не розізлився на моє пряме запитання.

-Він належить мені.-спокійно відповів він.-Хлопці збираються тут щоб порепетирувати,а дехто щоб пісню нову написати.

-Зрозуміло.-сказала тихо і пішла за Артуром на шум ,який доносився з вітальні.

Те,що постало перед моїми очима остаточно вибило землю з-під моїх ніг.На дивані і кріслах сиділи четверо чоловіків ,просто нереально красивих і сексуальних.Якщо це реально *НКН* то я повна ідіота,коли незнала про такий нереально крутий гурт.Та їм навіть співати нетреба,просто вийти на сцену і всі жінки просто знепритомніють від щастя.

Так ,стоп!Щось мене не туди понесло.Ну красиві ці хлопці і що з того?Не треба забувати чого я тут ,спочатку робота ,ну а потім…

-Арт,ти чого тут?-вся компанія помітила нас і голоси швидко стихли.Чотири пари очей зацікавлено нас оглядали.Ну як нас,мене вони оглядали.

-Хочу познайомити вас з нашим новим піар-менеджером .-сказав Артур і усі весело закивали.-Діана Олегівна буде з нами до випуску альбому,тому попрошу вас бути з нею милими .До речі,де Мік?

-Знову в студії сидить.-сказав високий накачаний брюнет із короткою стрижкою.-Нову пісню створює.

Оглядаючи цих хлопців я намагалася зрозуміти хто з них і є той самий Марк,але чомусь усі вони під мій опис не підходили.

-Привіт,я Єгор,можна просто Кот.-підійшов до мене високий,але трохи худорлявий рижик із смішним шухером на голові,наче кілька днів його волосся не бачило гребінця.Мені здалося,що цей хлопець досить привітний,тому впевнено потисла йому руку.

-Можна просто Діана.-усміхнулася і перевела погляд на того самого підкаченого брюнета.Він теж уже стояв поряд.

-Я Максим,барабанщик.-він не усміхався як Єгор ,та розглядав мене спокійно і мало зацікавлено.А ще я помітила у нього на пальці обручку,отже підкатувати до мене у нього наміру немає.Я теж потисла йому руку і наступним підійшов красивий блондин з голубими очима.Надто смазливий як на мене,але досить милий.

-Матвій,бас-гітара.-сказав він і знову всівся на диван.

-Олег,клавішник.-сказав хлопець з чорним довгим волоссям зав’язаним у хвіст.З крісла він не встав,але хоч представився і це вже добре.Мені він здався найспокійнішим з цієї компанії.

-Чого ми тут розпинаємось,-знову встряв рижий,-Ді напевно знає усю нашу біографію напамять.Правда ж?

Не вгадав ти,друже.Хотілося сказати одне погане слово цьому рижому,але вирішила краще промовчати від гріха подалі.

-Для Діани робота з нами теж стала несподіванкою,тому попрошу не виказувати нам свої здогадки.-Артур мене захистив і на якусь мить цей чоловік навіть перестав мене напрягати,але всього лиш на мить.-Можливо вона взагалі не ваша фанатка.

-Ти що прикалуєшся?-заржав рижий.-Усі хто побачив нас хоч раз, назавжди стають нашими фанатами.

Ого,а самооцінка у цього хлопця на висоті.

-Замовкни Кот.-холодно сказав довговолосий.Блін,усі імена позабувала від хвилювання,але цей хмурий тип мені однозначно подобається.

-Ну що ж ,Діана ,залишилося представити вас нашому вокалісту .-І чому голос у Артура став якийсь злий?Невже він не ладить з фронтменом свого гурту?Але якщо я правильно розумію то цей загадковий вокаліст і є Марк.Що ж між ними таке?

-Ей ,Арт,може не треба?-якось невпевнено вліз качок.-Дівчину реально шкода.

-Тобто?-розгубилася я.-Що з вашим вокалістом не так?

-Розумієте,Мік-творча особистість і у нього трохи поганий характер.-якось в’яло почав обяснювати Артур.

-Короче,мудак він ще той.-знову заржав рижий,але чомусь його слова усі підтримали кивками і тихим хмиканням.

О,Боже!Куди я потрапила?

На щастя це питання прозвучало лише у мене в голові,і йти знайомитись з цим Міком різко перехотілося.

Та нікуди йти не довелося.Ще один член гурту сам вийшов до нас.

-Що тут за збори?-до болю знайомий голос дійшов до мого серця і стало реально страшно.Руки затрусилися і я завмерла навіть не повернувшись до хлопця.Це був Марк.Мені навіть не треба було дивитися на нього,цей голос я напевне пам’ятатиму усе життя.Не дивно що він музикант,голос у нього справді крутий.Але що буде ,коли він теж почує мій голос і впізнає…?

-Арт знайомить нас з піар-менеджером.-сказав рижий ,зацікавлено поглядаючи на мене.Схоже саме більше слів в цій компанії говорить саме він.

-Чому ти привіз її аж сюди?-невдоволено заявив Марк.-У нас тут що, прохідний двір?

-Мік,збав оберти.-ого,а Артур вміє наганяти страх не тільки на мене.Від його холодного тону навіть інші учасники гурти притихли.Та на Марка це ніяк не подіяло.

-Уся інфа про наш графік у Каміли.—вперто продовжив голос за моєю спиною.-Хай зустрічаються в офісі і там планують усю нашу подальшу роботу.Може ти усіх робітників скоро перевезеш сюди?

-Діана,вибачте за таку ситуацію.-Артур виглядав так, наче зараз кинеться когось убивати.Схоже Марк ніяк не рахувався з тим,що Кірсанов його бос.Навіть мені стало неприємно від слів Марка.Невже я могла подумати ,що той,кого я врятувала виявиться таким мудаком.

Тому зібравши усю свою мужність в кулак я обернулася до Марка і ..забула усе ,що хотіла сказати.Блін,ну як можна була такого придурка створити таким красивим?Темне волосся було коротко підстрижене,обличчя просто ідеальне і зовсім не смазливе як у Матвія.А очі це окрема історія-вони настільки сині ,наче там бурхливе і глибоке море.Високий і підкачаний,якраз у міру.Та нажаль злий погляд ,яким він мене нагородив говорило про те ,що моя персона залишилася неопізнаною.