58. Аліна. Черговий глухий кут.

 — Ні, я не встигла роздивитися того чоловіка, — каже дівчина. — Здається, він був у  чорній масці, яка закривала нижню частину обличчя. І одягнений був у щось темне, так що зливався з темрявою, він несподівано вискочив на мене з кущів, я встигла закричати, потім він затулив мені рота рукою, але мій крик почув чоловік, який проходив неподалік парку. Він негайно забіг сюди, став кричати, що викликає поліцію… Викрадач відштовхнув мене і побіг в протилежний бік. Я впала, вдарилася рукою, але, на щастя, більше ніяких ушкоджень не отримала… Той чоловік викликав поліцію, а я подзвонила Сергієві, — вона кивнула на свого хлопця.  — А він уже вирішив повідомити вам про цей випадок. 

— А що поліція? — запитую я. — Як вони відреагували? Що сказали? 

 — Вони сказали,  що раз я не постраждала, то вони не можуть відкрити кримінальне провадження… Порадили прийти завтра в відділок, щоб описати прикмети зловмисника, скласти фоторобот… Але я не встигла його роздивитись.

Макс одразу зітхає, я знаю, він дуже сподівався на те, що ця дівчина бачила зловмисника, але ця ниточка обривається.

— Зрозуміло, — каже він. — А його рука, він не мав слідів ушкоджень, чи щось таке?

— Здається, ні… — вона замислюється. — Але я дуже розгубилася, та й темно було, тому не можу бути впевненою на сто відсотків…

— Поліція може приставити до вас охорону, — каже Макс. — Якщо розповісти про випадок… Хоча, також є шанс, що вони скажуть, що це був звичайний грабіжник, — він зітхає. — І тоді ніякої охорони.

— Ви думаєте, то був той самий маніяк? — схвильовано запитує Сергій. 

— Все може бути, — Макс знизує плечима. — Марина має риси зовнішності, притаманні його жертвам. Тому треба бути дуже обережними. 

 — Ми маємо подзвонити Маші, — кажу я. 

— Так, — киває Макс і дістає мобільний. — Зараз ми подзвонимо детективу, який саме розшукує цього маніяка. Вона має погодитись приставити до вас охорону. 

Я думаю про те, що можливо, Маша скаже, як і ці патрульні, що приїздили на виклик — доказів немає, може то вас хтось розіграв так, а на всіх охорони не напасешся… Але все ж якась надія залишається, що наша знайома поліцейська сприйме ситуацію більш серйозно. 

Макс дістає мобільний і відходить від нас, певно, щоб ще більше не лякати Марину, яка і без того налякалась після слова "маніяк". 

 — Все буде добре, — заспокійливо кажу їй я. — Хоча все ж раджу не ходити на самоті ввечері, хай вас супроводжує Сергій чи ще хтось…

— Може, ми наймемо вас із Максом? — Сергій дивиться на мене. — Ви б могли нас супроводжувати, стежити, щоб біля нас не було нікого підозрілого.

— Ну, ми не охоронне агентство і не маємо відповідної кваліфікації, — кажу я. — Але, думаю, можемо постежити, щоб переконатися, чи не з’явиться знову поряд із Мариною хтось підозрілий… Зараз Макс повернеться, і ми зможемо обговорити це питання.

Якраз в цю мить Макс дійсно завершує розмову і повертається до нас. 

— На жаль, вона сказала те ж саме, що і поліція, — він зітхає. — Але ми щось придумаємо.

 — Сергій пропонує, щоб ми постежили за Мариною і подивилися, чи не з’явиться поряд із нею хтось підозрілий, — кажу я. 

— Це хороша ідея, — погоджується Макс. — Марино, ви зараз десь працюєте? Який у вас приблизно графік дня? Тижня?

— Я працюю в бібліотеці, — каже дівчина. — Графік роботи з дев’ятої до вісімнадцятої.

— В перерву ви виходите кудись? Чи сидите в бібліотеці? — знов уточнює Макс.

— Перерва в мене з тринадцятої до чотирнадцятої, я частіше за все виходжу в кав’ярню, яка знаходиться через дорогу від бібліотеки, беру каву і булочку або якийсь салат…

— Думаю, щоб не відлякати нашого манʼяка і щоб ми або поліція його швидше впіймали, вам треба робити те, що ви робили, не змінюючи свій графік, — припускає Макс. — Ми можемо слідкувати за вами по дорозі до бібліотеки, в вашу перерву і коли ви після роботи повертаєтесь додому. Чи, можливо, ви ще ходите кудись ввечері? Сьогодні куди чи звідки ви йшли так пізно?

— Я домовилася зустрітися з Сергієм у одному ресторанчику, але в нього зламалася машина і він затримався, тож я не стала чекати, поки він зайде до мене, а пішла сама через парк…

— Якщо це наш маньяк, то значить, він слідкував за вами ще від будинку, — зітхає Макс. — Це трохи ускладнює справу. Але якщо ви не будете виходити без попередження, то все має бути під контролем. 

 — Добре, я обов’язково повідомлю вам, коли мені буде потрібно кудись піти, — запевняє дівчина. 

— Домовились, — киває Макс. — Ви на машині?

— Так, машина вже на ходу, — киває Сергій. 

— Тоді зараз ви проведете Марину, заведіть її прямо в квартиру. А вже завтра зранку ми самі будемо за нею спостерігати. Давайте обміняємось номерами…