6. Аліна. Перше завдання.

Я заходжу до ресторану і одразу бачу ту парочку. На щастя, сусідній з ними столик якраз звільнився, тому підходжу туди й сідаю. Перед тим як ми вийшли з машини, Макс дав мені спеціальний міні-приймач, який записує навіть найтихіші звуки. а я можу чути все, про що говорять об’єкти нашого спостереження через безпровідні навушники. Макс же також все слухає, але на відстані. 

Мені дуже цікаво, що там за трюк він придумав. Але поки що я його не бачу. Вдаю з себе дівчину, яка прийшла в ресторан повечеряти, відкриваю телефон і щось там читаю, поки принесуть замовлення, але насправді вся моя увага зосереджена на тому, що я слухаю в навушниках. 

— Мені не дуже подобається тутешня кухня, — капризує дівчина. — Там, де ми були минулого разу, краще. 

— Ну не вередуй, — примирливо каже чоловік. — Ти ж знаєш, я дуже стараюсь зробити все, щоб тобі було добре. 

— Але тобі шкода грошей, а ти говориш, що займаєш таку посаду, що не можеш ходити в дорогі ресторани…

— Ти ж розумієш, журналісти прилетять, як мухи на мед, особливо якщо побачать нас, — він зітхає. 

— Мені набридли ці відмовки, ти стаєш нудним… — вона зітхає. — Якби я знала, що так буде, то навряд чи погодилася б спілкуватися з тобою…

— Ну я знаю, що ти зустрічаєшся зі мною тільки заради грошей, але могла б хоч зробити вигляд, що тобі потрібне не лише бабло, — насуплюється він. 

— Мені потрібні нормальні стосунки, — трохи істерично каже вона. — Я хочу сім’ю, дітей, щоб було все по вищому розряду, щоб можна було фото викладати в соцмережі…

— Ти знала, що я одружений, — хмикає він і продовжує тихіше: — Чому тоді спала зі мною?

Я радію, що в них така змістовна розмова. Але не знаю, чи цього достатньо для доказів. 

Тим часом до них підходить офіціант, і вони замовкають. От не пощастило…

Несподівано до зали заходить Макс. Він спочатку озирається, ніби когось шукає. Я навіть на секунду думаю, що шукає мене, але ні, він же знав, де я сидітиму, і точно дивився, де сидять ці двоє… 

Його погляд зупиняється на парочці і він рішуче йде до них. 

Я занепокоєно соваюсь на стільці. Що це Макс збирається робити? Невже видасть наше стеження? 

Коли він підходить прямо до їхнього столика, ті двоє звертають на нього увагу. 

— Ти все ж зраджуєш мені, Карино! — каже несподівано він до коханки обʼєкта.

Та дивиться на нього, як баран на нові ворота, але я бачу, що Макс краєм ока дивиться не на дівчину, а на чоловіка-зрадника нашої клієнтки.

— Що це означає, Карино? — шипить клієнт. — Ти не отримаєш від мене жодного подарунка чи ще чогось, я не хочу спати зі шлюхою!...

— Я… — вона, схоже, розгубилась. — Я взагалі його не знаю!

— Як же не знаєш?! — обурюється Макс, після чого починає розповідати: — Ти любиш жовті троянди, лягаєш спати обовʼязково до одинанцятої, бо це корисно для шкіри… Зранку в першу чергу лізеш в мобільний, щоб відповісти на мої повідомлення. Люблю цей твій смайлик з метеликом!

— Вона і мені таке відправляє! — в шоці каже клієнт. — Все один в один! Ти зраджуєш мені!...

Мені здається, Макс там усміхається, виходить з образу, але намагається триматись. 

— Загалом, вирішуй, з ким ти будеш!

— Карино, я не погоджусь бути не єдиним! — вигукує клієнт. — Ти мала бути тільки моєю, чи я дарма витратив на тебе стільки грошей! Ще й губи зробив, кляте стерво!... 

Макс вже не приховує свого захоплення і веселощів. Усміхається в усі тридцять два, а потім розвертається.

— Ну і лишайся з цим одруженцем, — каже він, мало не засміявшись. — Ти себе не поважаєш! — і на цих словах виходить з ресторану.

Я усміхаюся, мені подобається, як він усе провернув. 

Ті двоє тепер забули за своє замовлення і голосно сваряться, так що навіть без “жучка” можна почути. А потім дівчина хапає свою сумочку і йде, а клієнт залишається сидіти за столом, але за хвилину і він теж виходить. 

Мені не було ніяких вказівок, що робити далі, тому я залишаюся на місці і чекаю Макса.  

І він дійсно приходить через пару хвилин після того, як клієнт пішов.

Підходить до столика, сідає навпроти і уважно дивиться на мене, все ще усміхаючись:

— Як тобі шоу? 

— Круто, — я не приховую захоплення. — Ти так майстерно їх розкрутив, вони наговорили навіть більше, ніж я сподівалася!

— Радий, що тобі сподобалось, — задоволено каже він. — Взагалі я не надто люблю контактувати з клієнтами, але якщо треба їх саме розкрутити, то я не проти. Головне не всякі сюсюкання. До речі, ти нічого не замовила. Давай може повечеряємо? Ти зголодніла? 

— Боялася щось пропустити, — усміхаюся я. — Але зараз якраз би щось поїсти не завадило! 

— Добре, — він теж усміхається, а потім кличе офіціанта…