Я знайду тебе

1. Макс. Оце так кіно на ніч...

— Максе, цього разу не відвертишся, — каже копка, яку зазвичай підсилають до мене після кожної серйозної кібератаки. 

— Нічого не знаю, — хмикаю і схрещую руки на грудях. — У вас на мене нічого нема, як і завжди. Давайте швидше, мені додому треба.

—  А ти не боїшся, що тепер твоїм домом надовго стане камера? — єхидно цікавиться вона. 

— Якщо ти там будеш зі мною і ми вимкнемо камери… — усміхаюсь із викликом. 

 — Може ще губозакочувальну машинку попросиш? — Маша перебирає якісь папери, видно, що я вже їй набрид із своїми жартиками. 

— Коли ти кажеш слово "губи", я уявляю трохи іншу картину, — не здаюсь я і злегка облизую нижню губу. 

— Давай ти будеш свої вологі фантазії тримати при собі, і нарешті перейдемо до справи…

— Вологі фантазії у дівчат, до речі, я б твої послухав, — кажу так, щоб чула лише вона. — Може, сьогодні ввечері?

— Отже, — вона, видно вирішує не реагувати на мої провокації. — Тобі пропонується працювати на нас і допомагати слідству, тоді, можливо, вдасться уникнути  строку… 

— Який ще строк? — сміюсь. — Ти прекрасно знаєш, що мені не зможуть пришити абсолютно нічого. Я дуже обережний, а все, що ти тут кажеш — тільки ваші домисли, не більше, доказів, як таких, нема. 

— Докази? — вона хитро усміхається. — Повір, їх достатньо для відкриття судової справи. Ще й знайшлися люди, готові свідчити проти тебе. 

Я знаю, що не контактую ні з ким на пряму, тож усі її "свідки" — це липа. Вона хоче натиснути на мене. Ну я й не проти, щоб вона натиснула… Але б в якомусь горизонтальному положенні.

— Машко-Машко, ну якщо ти так сильно хочеш працювати зі мною, можеш просто попросити, — усміхаюсь я. — Не треба придумувати те, чого нема.

— А для тебе це має значення? — каже вона суворо. — Я думаю, ти не хотів би, щоб про тебе писали всі медійники, ти ж любиш залишатися в тіні. Тому тобі простіше співпрацювати з нами, а ми забезпечимо відсутність розголосу…

— Та чорт з вами, — раптом погоджуюсь я. — Все одно нудно.

— Тоді розпишися отут і отут, — вона підсовує мені якісь бланки. 

Уважно перечитую, бо ж мало що копи можуть підсунути, але в принципі нічого особливого там нема. Написано лише те, що я маю усіма можливими засобами допомагати слідству протягом місяця. 

Я розписуюсь і віддаю документ Машці.

— Може все ж таки сходимо на побачення? 

— Я подумаю, — хмикає вона, і повертає мені мій паспорт. — Все, можеш іти. Якщо будеш потрібен, подзвоню. 

— Хочу бути потрібним прямо зараз, але не по слідству, — усміхаюсь я, забираючи документи. — Повір, якби ти дізналась мене краще, ти б оцінила всі мої сильні сторони…

— Знаєш, чому ти не в моєму смаку? — питає вона. — Бо забагато говориш. 

— А тобі треба амбала, що й два слова не звʼяже? — я продовжую усміхатись. — Я був про тебе кращої думки.

— Принаймні в мене не болітиме голова від твоїх балачок. — Вона піднімається з-за столу. — Все, мені треба йти на нараду. Сподіваюся, я більше не почую про проблеми з тобою.  

Зато проблеми можуть зʼявитись в тебе…

Це я в голос авжеж не кажу, але на думку приходить прикольна ідея. Я ж давно вже її смартбудинок зламав. А там є камери… Ох, Машко-Машко… 

— Добре, до зустрічі, — кажу я, йдучи до виходу і вже уявляючи, які відео можна отримати з її будинку. 

А хотів не взламувати! Ну ні, тепер доведеться… 

Я виходжу з відділку і сідаю у свою машину. Люблю дорогі і зручні тачки, добре, що можу собі дозволити будь-яку. Та й кралі кидаються на цю машину, як бджоли на мед. 

Коли я приїжджаю додому, то одразу ж йду до свого кабінету з компами. Прямо одразу хочу зламати ці кляті камери і подивитись, чим вона дихає. Якщо буду знати, то буде легше затягнути її в ліжко. 

Довго возитись з проникненням в систему не доводиться. Моя кохана копка взагалі не надто дбає про свою безпеку, бо в мене це займає не більше десяти хвилин.

Перед тим, як підключаються камери, я відчуваю мало не піднесення. А що, зараз вже вечір, може вона захоче покупатись і походити голяка по своїй квартирі?

Але щойно я підключаюсь до камер, переді мною постає доволі цікава картина.

Машка притискає до стінки якусь блондинку. Вони, здається, тільки в рушниках… О ні, не кажіть мені що… 

Моя усмішка стає ширшою. 

Я покращую фокус і наближаю картинку, і вже чітко бачу, як Машка впивається поцілунком в губи блондинки…

Оце так кіно на ніч, ну що ж, тепер це буде мій улюблений канал…

Ну принаймні до тих пір, доки Макс не зустріне свою нову секретарку для детективної агенції, яку він відкриє, надихнувшись роботою з поліцією...І ЦЕ СТАНЕТЬСЯ В НАСТУПНОМУ РОЗДІЛІ. КНИГА БУЛА, Є І БУДЕ БЕЗПЛАТНОЮ, ТОЖ ЧИТАЙТЕ ДАЛІ ВЖЕ ЗАРАЗ! КНИГА ЗАЙМАЄ ПЕРШЕ МІСЦЕ В ЖАНРІ "ДЕТЕКТИВ" НА БУКНЕТ І СТОЇТЬ В ТОПІ!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше