фінал? 34 глава

- І як давно ви помітили що я стою тут 

- З самого початку принце

- О сестричко, він справді тут був - відгукнувся Емі і визирнув в мене зі спини

- Ну а ти як думав - тихо але повернувшись спитала я у брата

- А я думав ти прикалуєшся

- Ну ну

- Ну і що ви плануєте зі мною зробити - старався війти в нашу розмову принц 

- Та нічого, жити будеш - беземоціонально сказала я відвернувшись від нього 

- А хто стане іпмератором 

- Та мій брат а хто ще - знов відвернулась 

- Е а мене спитати ти не хотіла ? - брат неочікувано скрикнув

- Ох мій братик, ти думаєш що не підходиш на цю роль?

- Підхожу, раз моя Елайза так каже значить так і є

- З яких пір вона твоя? - Ззаді мого брата зявився Ріару 

- А що вона твоя ?

- Ну ніяк не твоя 

Вони почали сваритись, як кіт з собакою, вцеплявшись в одне одного як за кусок шкіри

- І довго ви так будете себе вести?

- Ой 

Побиті і з синцями на тілі ті двоє повернулись до мене лицем 

- Поки хоче моя сестра влаштуєм перемиря 

- Тільки як скаже моя господиння

І знову їхні очі запалали червоними вогниками, які так сильно дивились одне на одного

- Якщо хочете поцілуватись робіть це зараз - з насмішкою сказала і відвела погляд в сторону

- Хто ще хоче поцілуватись!? - двоє скрикнули одночасно від жаху

- Я лише хочу цілувати свою господиню!

- Щоб я з ним!? Да нізащо! Стоп! Ти хочеш цілувати мою сестру малий гівнюк?!

- Хто ще малий гівнюк!?

- Ти гівнюк! 

- Я старше за тебе !

- Да що ти ?!

- ВИ ДВОЄ ДОСИТЬ! - батько скрикнув і дав їм по підзатильнику

- Як ви можете так вести себе перд моєю дочкою?

І батько туди ж.. 

- Нам оптрібно повератись, ми пробули тут занадто довго. 

- Як скажете тату - в один голос сказали хлопці

- Кого це ти татом назвав ящірка недоношена?!

Ми повернулись в замок, вони спорили всю дорогу, чесне почала боліти голова. Я думала я їх там прибью за цей час.
На наступний день мого брата проголосили королем. Аристократія була рада що саме став мій брат і що "всі" члени імператорської сімї померли. З того дня у нас все добре, я проводжу майже тихо кожен день і я щаслива, ххаха. Хтось постукав в двері.

- Входіть 

- Це я господине 

- А Ріару, щось хотів ?

- Може прогуляємось?

- А, я тільки за 

- Тоді чекаю вас на низу

- Гаразд

Я швидко переоділась і вийшла, Ріару з моїм батьком і братом стояли біля виходу.

- Щось сталось?

- Та нічого просто хотілось з вами погуляти 

- Ми давно так не гуляли - з сторони сказав мій батько і протянув мені руку 

- Ідем Елайзо

- Угу

Ми вийшли в сад там якось було набагато прекрасніше ніж зазвичай, Ріару став на коліно і тримав щось в руках, він протянув то, а мій батько відпустив мою руку.

- Герцогине Елайзо Пікірінг, чи вийдеш ти за мене заміж ? - він дивився на мене з такою надією і я вся червона стою як вкопана, стараясь швидко відповісти я сказала 

- ТАК! я згодна Ріару! - я підбігла до нього і обняла, прислуга навколо нас хлопали вітаючи нас, а мій брат з батьком плакали я разом з ними. Наші губи з Ріару стали в єдине.

Невже для мене є щасливий фінал?  Я плачу від цьої думки і я щаслива.