32 глава

На наступний ранок у нас було багато планів, як звергти королівську сімю а конкретезуємо Маркуса. Хотілось би на трон посадити брата а я могла б лишити собі титул Герцогині. Час пройшов незамітно, за цей час наша сімя набрала багато співпрацівників, які теж були незадоволенні правлінням Коровіської сімї, магічна вежа теж нас підтримала. Вони були дуже раді, що їх благодетель, тобто я. Вирішила зробити такий крок. Наша сімя мала спонсорів, магів. воїнів. Для повстання було все готово, і вот я була "жертва". Я пішла до Маркуса в ночі.

- Маркусе~

- Елайзо?! що ти тут робиш?!

- я зрозуміла свою помилку.. і хочу знов бути з тобою.. Вибач мене таку пусту.. - я встала на коліна, щоб він повірив моїй правдивості 

- тот же! ти навіть на коліна стала! зрозуміла кого загубила?!

Я була вдіта дуже відкрито а мій аромат вилучав афродозіак. Його лице почервоніло, а тіло явно послабло і він попрямував прямо до мене, як навіжений, хоча він не сильно так відрізняється від справжнього навіжного. Він дивися на мене так що з його рта вже текла слюна. Він побіг до мене й повалив на підлогу. Все таки видно що тренерується, но не сильніше мого брата. Я достала ножик і вонзила його йому прямісінько в серце. Він відступився і подився на мене повними очим а ненависті. 

- ах ти ж... Відьма!

- тихіше наш принц.. помирайте також страждаючи як я.

Прямісінько до його ніг я принесла голову його коханої.

-ні.. ти  не могла! 

- да ти що? а ти не бачиш що перед тобою?

- тільки не... Емілі!!! це ж не вона ! вона повинна жити!

- ще як "повинна"..ох любий Маркусе, ніхто з вас не заслуговує на другий шанс! НІХТО!

- а тепер помирай собі мило... а в мене ще справи з Клодом..

- і його хочеш звабити?! в тебе нічого не вийде мій брат ніколи не дився на дівчат ! 

- ох ти справді так думаєш?- моє лице росплелось в посмішці. 

- ще як дився любий Маркусе, ну що ж бувай- я чула його крики і те як він молився і проклинав мене, плакав над трупом Емелі.

Наступнйи чоловік якого я мала вбити по тихому Клод. Ох милий Клод, ти б, знав яка я була щаслива з тобою до того часу, як ти зрадив мене. Тепер страждати будеш ти. Я багато часу потратила на тебе, тепер твоя черга.

- Невже ти прийшла до мене.. мила Елайзо?

- невже закоханий?

- ти була і будеш єдиною жінкою на яку я колись подивлюсь і буду дивитись

- невже ти справді так думаєш?

- так, бо мою любов до тебе нічого не порве

- ох любий Клоде, тоді візьміть мене, якщо так хочете 

- я справді це можу зробити?

- так але тільки не в коридорі звісно~

- підготувати свою кімнату ?

- якщо ваша ласка

Він повів мене до своїх покоїв і почав роздягатись почавши облизувати мою шию, звісно він набагато сильніше Маркуса но я була до цього готова, я взяла перстень з магією яка напряму залежала від мене і моїх почуттів до людини, якби я його кохала він би створив щит для людини, щоб захистити, якщо ненавиджу він стає прямою зброєю для вбиства, саме такі відчуття я мала до Клода він мене кинув і знову мене вбили через королівську сімю, якщо мені помститись з них ніхто не поміг я сама помщусь і буду вбивати їх по черзі, до тих пір поки вони не настраждаються а від болі не помруть. Клод почав цілувати мене в мої вуста і саме в цей моент я пронзила його серце. 

- ти таки це зробила ...

- ти думав я буду колеблетись подивишись на твою любов до мене?

- не думав що ти зробиш це саме в той момент коли буду цілувати тебе

- а ти не сильно хотів жити раз дозволив вбити себе 

- я хотів перед смертю побачити твоє лице і бути вбитим тобою 

- ну я виконала твоє бажання 

- так.. виконала

- прощавай

- я тебе люблю Елайзо Пікірінг

- як чудово,а я тебе ненавиджу