кімната Елайзи 26 глава

- господиня ви в нормі?

- так

Мої очі трохи опухли але все нормально, може через сльози я деякий час не могла бачити 

- Міа можеш принести мені склянку води ?

- уже несу!

Вона швидко побігла а з під ковдри  виповз Ріару

- що ти тут робиш?

- я переживав...

- перетворюйся в звичайну форму

Ріару мене послухав і перетворився на звичайну людину. За останній час він так виріс... Красень ще той

- Господиня..... - він росплакався, може він і виріс, став сильніше але плакаса ще тот. Такий милий

- все нормально -  я його погладила а він ляг мені на коліна. Його віданність мені дуже щира. 

Міа не приходила тому я подзвеніла в дзвіночок щоб її покликати. Но ніхто не відзвався. Я почекала хвилин 5, потім 10. Но ніхто так і не приходив. 

- господиння сховайтесь за мною - якщо Ріару так сказав значить є якась причина...

Він дістав меч і став в позицію рицара. Через хвилину в мою кімнату почали завалюватись гори вбивць. З вікна , дверей, з відки вони тільки не брались. Я помогла створив для нас барєр. Він створений тільки для двох людей тому він хоть трохи но допоміг нам. Ріару відбивався від найомників.Скоро в моїй кімнаті все була заповнено кровью а трупи ніяк не давав проходу.

- Господине з вашого довзволу - я не зрозуімла спершу але він підняв мене на руки і я дуже зашарілась. Через те що це була ніч, не було видно мого румянцю. Вона була небезпечна але така затишна для мене. Ріару поруч і він захищає мене. Я обняла його за шию і притулилась блище до його тіла. Все тому що було високо і я не хотіла впасти. Його тіло було холодним але... воно приносило мені стільки тепла, такого тепла мені не приніс неодин камін. Я би вічно хотіла бути в його обіймах. Вони настльки приємні.