пробудження 25 глава

Я пішла грати в свою улюблену гру, вона була про дівчину, яка свята і має свій гарем. Головна злодійка Елайза Пікірінг. І головне в цій грі достигнути головного кінця.

Я в школі являюсь відмінецею але, не маю друзів , та мені їх і не треба. Я малюю ескіз плать і я часто забуваю деякі деталі. Я мало що можу згадати і мало що памятаю. Я не відрізняюсь сильною зовнішністью. Звичайна шкільна форма , чорні окуляри, зелені очі і коротке коричневе волосся. Я часто уникаю реальності грая в ігри. Від цього мені стає легше, мені комфортно в себе дома, в ліжку і накрившись одіялом. Деколи ходжу на треніровки , моє тіло не саме сильне але фіг з ним.

Часто хожу в бібліотеку щоб взяти пару книг , вертавшись додому я взяла пару книг  і переходила дорогу, як мене хтось товкнув під машину і я знов померла. Стоп.. знов ? Я сама не розумію чому я так сказала. Но раз я померла то час відпочити. 

- Господиння... - ввідаленно я чула дуже знайомий голос , він трохи хриплий але такий рідний. 

- ЧОМУ ВОНА ДОСИХ ПІР НЕ ПРОСИПАЄТЬСЯ!? - є така людина яка так переживає за мене ? Чи він про іншу говорить? 

- Герцог я правда не знаю з чим це повязано нам залишається лиш чекати - герцог? Чекати? Чого чекати? 

Неодумано я відкрила очі. Плачущий старший брат, злий герцог який повернувся лиш коли я відкрила очі , слуги і Ріару... мій милий Ріару. 

- тату ? 

- Елайза ! - батько прибіг до мене обнімаючи старший брат витирає сльози а Ріару.. він так подорослвшав

- Ріару , ти так подорослішав... - я не могла довго бути в тямі , очі повільно но закривались.

- Господиня! Я вас дочекався як ви мені і сказали ! Прошу не покидайте мене більше. Благаю....

Я закрила очі і знов заснула.