Я пронулась уже в мягкому ліжку а по моїм щокам стікали теплі сльози. Голова боліла а тіло ніби не рухалось. В горлі ніби великий комок шерсті застряв.ніби лози окутували все моє тіло до тих пір поки не прийшов Ріару. Він став справжнім красенем . Темне волосся і золоті очі. Хороше тіло , він напевне багато тренувався з мечем, його прес видніється через роскішний одяг.
- Господиння ! - він підбіг до мого ліжка , вста на вшколішки він почав плакати
- що сталось ? Ріару
- ви не просипались три місяця...
- ЩО?!
Моє тіло до жуті тряслось . В голові вже просочали моменти де " свята " заполонила континенти. Я не знаю як це пояснити. Просто ... тіло.. не слухалось...
В цей момент я ніби загубила контроль над собою і почала душити себе своїми руками. По щокам стікають сльози. Я не можу нічого поробити.
Крики Ріару і його старання щоб я перестала себе душити . Ніби так плавно йшли на дно. Він клика напевне на поміч? Мій милий Ріару вибач що покидаю тебе.
Я знов проснулась. Парта , книги , однокласники , вчитель який кричить на мене через те що я спала на парті . Таке відчуття ніби я щось забула. Но що згадати таки не могла.
Я добре вивчилась на медика і почала помагати іншим , відкрила свою лікарню і дуже старалась. Так пройшло пять років. Я так добре живу . У мене є хороший хлопець , моє лице не противне мені. Після роботи я як завжди верталась додому. Заходячи кожен раз до себе додому я дивлюсь на дзеркало і кажу три слова
- Намі , ти добре потрудилась, стоп Намі ? це моє імя ? Я не відчуваю що воно моє
Коли я подивилась знов в дзеркало на мить я обачила дівчину з червоним мов рубіна волосі а очі мов темний вогонь який охопив всі континети. Вона дивилась на мене суровим поглядом. На її шиї була змія чорного кольору а очі золотистого кольору . А потім вона почала плакати, смія стала людиною і теж плакав .
- Ріару...?
Я не знаю взідки я дізналась це імя до ця змія посміхнулась і знов почала плакати коли я його/її так назвала. Я впала на підлогу а тіло почувало себе потворно. Ніби я, це не я...