шокуюча правда 17 глава ( 2 частна)

Я встала в ступір. Я нікому не говорила про своє переродження тому гадки не маю звідки він про це дізнався.

- я не розумію про що ви говорите 

- ви прекрасно розумієте про що я говорю герцогине 

- ні я й гадки не маю

- перестань все відхиляти ! 

- з яких пір ми перейшли на "ти"

- 2 минулих життя назад - я не розуміла на що він клонить. 

- що ? 

- тоді коли ми з вами зустрілись на весіллі Маркуса де ви стали його дружиною, я дивився на вас і бачив щасття в ваших очах но не в очах Маркуса. Він вас використав а ви дивились на нього ніби були готові відати свою душу й тіло заради нього. Ви навіть йому вклонились но знаєте що по законах нашої імперії таке карається. Тебе не вилучили з сімї бо тебе дуже люблять твій батько і твій старший брат який на тот час став герцогом. 

Моє серце почало боліти коли я згадала перше життя. Наївна дра яка дивилась тільки на людину яку любила до божевілля. Не на сімью яка підтримувала і любила не дивлючись ні а що. Ні на слуг які старались робити моє життя комфортнішим. Ні на людей які говорили мені не вірити Маркусу. Но я сліпо слідувала за ним до тих пір поки він не став імператором і не одружився з "святою". 

- я все ще вас не розумію- по моїм очам ледь віднілись сльози і пригнічений погляд який так і говорив що я не хочу про це говорити. Тому я дивилась тільки на чашку з чаєм 

- ти не можш це вічно приховувати дура! 

- сам дурак ! Для чого ти мені це говориш коли бачиш що я не хочу про нього говорити. Мені противно лише одне згадання про минуле , про те що я пережила тільки через цього зрадника. Я не хочу нічого більше чути про цього так називаємго принца ! 

В цей момент ввійшов Ріар і олівер з гвардією червоної рози ( мого батька гвардія яку він спеціально підбирав для захиста нашої сімї) 

- ВІДІЙДИ ВІД ЕЛІ ! - закричав Ріару з зловіцьким поглядом ніби він тут же когось вбьє. Герцог тут же встав і відійшов від мене 

- ЩО ТИ З НЕЮ ЗРОБИВ!? - Ріару ніяк не переставав говорити до Клода з голосом який мене все більше і більше лякав 

Його очі світились темно темно червоним кольором ніби гаряча кров людину яку тільки но вбили і в один момент я загубила над собою контроль. Мої руку перестали мене слухатись а погляд став ніби неживої людини яка померла ще давно но продовжувала рухатись

- Герцог Клод Брандіш - я не котролювала себе і мої очі вітились так же ніби в ріару але світло червоним рубіном 

- слухаю 

- З цього дня, якщо , ти , перетнеш кордон маєтка Пікірінгів будь готовий до того що тебе убьют 

- я вас зрозумів 

Він покинув маєток тут же після цих слів а я змогла знов себе контролювати. В голові прозвучав запис

" якщо хочеш дізнатись правду, приходи до мене в гості"