- Но чому ти хочеш розірвати наш шлюб?!
- я вас більше не кохаю Маркусе
- і кого ж ви тепер кохаєте герцогине Елайзо - його погляд був сповнений ненависті і страху який ще пару хвилин тому був заповнений радістю.
- вам уже це не потрібно знати
Я тихо встала і пішла. Він кидав речі і перевертав стіл, волося його вже не було складженне, а летіло на всі боки. Я попередила імператора що розірву з ним шлюб і тот був згідний. Но цього мені мало. Я хочу щоб він не зміг дальше жити спокійно. Хочу щоб він страждав через те що заставив бігати за ним і показатись в ролі злодійки. Сівши в карету я помчала на північ імперії , до герцога Клода. Ця безжалісна людина по словах люду з мого боку але такий турботливий з словах північан. Я пришла до воріт його маєтку , зустрів мене дворецький і сказав щоб я почикала в приймальній кімнаті. Я чекала годину, дві , три , чотири і не витримавши заснула , проснулась коли вже настала ніч. На мені був піджак незнайомий мені. Коли я відкрила очі Клод сидів на против мене з книжкою в руках. Темне волосся і темно сині очі з відблиском червоного манили до себе , так він ще й голий ну точніше тільки верхня частина коли я проснулась мій погляд тільки туди й дивився.
- щось не так герцогине Пікірінг?
Його низький голос перервав мої думки.
- н-ні все нормально - я не знала чому заїкаюсь но дуже важко було побачити його посмішку яка ледь ледь показувалась з під книги.
- так чому ви хотіли зустрітися зі мною
- а точно! Вийдіть за мене !
-шо?- його лице було в повному шоці і не розумінні що сталося.
- якщо ви в мене закохались... То
- ні , ніякої любові тут нема, шлюб по розрахунку.
- а чому саме я ?
- мені здається ви найбільше всього підходите на цю роль ніж Маркус.
- я подумаю над вашою просьбою
Будь ласка підтримайте мене зірочками так у мене появиться стимул писати дальше