День Лінощів 

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  
який знає як повинен проходити День ліні. 

День Нічогонероблення настав. Це не просто звичайний день. Це справжнє свято повного розслаблення, відпочинку та байдикування. Що ж, це чудова можливість розпочати День Ліні офіційно! Цього дня я збирався дрімати двадцять годин із двадцяти чотирьох. І, як відповідальний пухнастий, я мав переконатися, що моє Чудовисько — Катя — теж буде відзначати це гідно.  

Будильник сьогодні не дзвонив. Він, звісно, почав дзвонити, однак я його дбайливо вимкнув із першої секунди. І так вправно, що Катя навіть не розплющила очей. Просто загорнулася в ковдру і продовжила не рухатися. Я заліз до неї під ковдру, розтягнувся на всю довжину так, щоби лапи впиралися в її живота, і задоволено замуркотів. 

— Сніжок, ти що, вчиш мене лінуватися? — пробурмотіла вона, ледве розплющуючи очі. 

Ну, а що я ще маю робити? Це ж не День Роботи! Я мляво потягнувся і лише через годину вирішив, що, можливо, варто зазирнути до миски. 

Катя теж повільно перемістилась на кухню і там насипала мені сухого корму. Я підійшов. Понюхав. Голосно зітхнув і відійшов назад на дивана. Їсти? Печиво? Так відразу? Ні, сьогодні я зроблю це пізніше. Може курка з’явиться, або лосось. 

Чудовисько зазирнула до холодильника. Замислилась. І врешті вирішила, що її сніданок — це кава та маленький шматочок тортика тірамісу. 

— Ну, й нехай. Головне — не напружуватись, правда, Сніжок? 

Правда! І на знак згоди блимнув очима. Після сніданку можна було би пограти з м’ячиком або поганятись за уявними ворогами. Та ж ні! Це ж День ліні! Тому ми з  моєю Катрусею знову лягли на дивана. Вона відкрила ноутбук, ніби збиралася дещо подивитися, але за десять хвилин уже тихенько заснула. Сон дуже важливий. І сьогодні це не просто звичайний відпочинок, це справжнє мистецтво нічого не робити. Я переклав лапку за лапку, потім ліг на спину, потім знову на бік. Кожна поза — ідеальна для повного розслаблення. Врешті решт я скрутився клубочком поруч і теж заснув. 

І тут — жах! Задзвонив телефон. Катя, не розплющуючи очей, потягнулася до нього і відповіла: 

— Ало?.. Ні, я сьогодні зайнята... Дуже зайнята... — кинула слухавку та продовжила спати. 

Я гордо здійняв голову. Пишаюсь! Ось вона, справжня відданість Дню ліні! 

Після трьох чи чотирьох, або майже всіх п’яти годин сну Катя нарешті підвелась і вирішила, що час нормально поїсти. Вона відчинила холодильник, роздивилася його вміст, зітхнула і... просто замовила доставку ролів. Кур’єр дуже швидко їх доставив (видно, він з іншої планети та не святкує день лінощів). 

О! Люблю свою інтуїцію. Вона добре працює! Катя поділилася зі мною лососем з ролів. Тож я, надихнувшись її прикладом, нарешті повільно підійшов до своєї миски і почав їсти. Цей процес був повільним, неквапливим, із довгими паузами між проковтуванням. Жодного поспіху! Завершив трапезу сухими гранулами корму.  

Катя в цей час вже ввімкнула якогось серіала. Тож, я просто влаштувався поряд. Серія закінчилась і я розумів, що зараз ідеальний момент, щоби зайняти всю її увагу. Тож заповз їй на коліна й голосно замуркотів. Катя почала гладити мене, і ми продовжили дивитись серіал вже під моє голосне муркотіння.  Час пролетів непомітно. Прийшов вечір. Сьогодні домашні завдання просто лежали на столі. У них теж був день відпочинку. 

Настала ніч. Катя загорнулась у ковдру, а я зайняв свою почесну позицію біля її подушки. 

— Це був найкращий день, правда, Сніжок? — сонно спитала вона. 

Я повністю згоден. Ми насолодилися моментом. І весь світ був на паузі, бо сьогодні День ліні. Завтра буде новий день, сповнений клопотів і роботи, але сьогодні ми дали собі шанс просто бути лінивими та щасливими. 

І це було чудово! 

P.S. Якщо прийшов день ліні стежте, щоби ваші Чудовиська провели його гідно. Це наш котячий обов’язок!